Сім місяців тому, коли стартували праймеріз у Республіканській і Демократичній партіях, здавалося, що у фінал перегонів вийдуть ветерани Байден і Трамп, повторивши виборчу кампанію 2020 року. Обидва були висунуті математичною більшістю голосів делегатів передвиборчих конвентів. Після цього почалися несподіванки. Занадто рано погодили дебати між фаворитами, адже за звичай такі дебати відбуваються після з’їздів десь у вересні. Але цього року перший і здається останній раунд дебатів відбувся 27 червня 2024 року. Поразка Байдена скоротила потоки фінансового спонсорства його кампанії та актуалізувала дискусію, попри політичну некоректність ейджизму (тобто дискримінації за віком), щодо спроможності Байдена витримати другий президентський термін. Після цього прилетів «чорний лебідь» у вигляді замаху 13 липня 2024 на Трампа під час передвиборчого заходу у Пенсільванії. Фізичне виживання Трампа дало йому карт-бланш на висунення потрібного йому кандидата Венса, підтвердивши, що Республіканська партія тепер суцільно трампістська. Внаслідок цього посилився тиск на Байдена від демократів палати представників і сенату, які нагади йому, що непевність із кандидатурою на посаду президента може коштувати партії поразки на виборах 5 листопада.

Зрештою, 21 липня 2024 Байден оголосив, що знімає свою кандидатуру на користь віце-президента Камали Гарріс. Першою реакцією прихильників Трампа на цей вибір стала обіцянка впевнено перемогти кандидатку від «соціалістичного штату Каліфорнія». Однак вибір Байдена не визначає наперед результат конвенту демократів 19-21 серпня 2024. Його вихід із перегонів звільнив делегатів з’їзду від обов’язку підтримувати конкретного кандидата. Відкритим є питання наскільки «лівою» зараз є Демократична партія. За кулісами політичного театру родина Клінтонів підтримала Камалу Гарріс, Барак Обама уважив позицію своєї дружини Мішель, яка категорично відмовилась від участі у політиці. Це робить пріоритетними шанси Гарріс стати кандидаткою на посаду президента. Якщо це буде так, можна передбачити що така розстановка сил зробить кампанію більш гострою та інтенсивною.

З політтехнолочної точки зору переважна більшість американських засобів масової інформації налаштована проти Трампа. Для багатьох лібералів Трамп настільки неприйнятний, що вони проголосують за будь-яку альтернативу йому. Поки що переможцем у такій розстановці сил виглядають критики демократії.

Відкритим є питання, чи буде здатний Байден до 20 січня 2025 р., коли відбудеться інавгурація нового президента США, кардинально змінити ставлення до військово-технічної підтримки України. Скоріше за все, що ні. Архітекторами російської політики байденовської адміністрації є директор ЦРУ Вільям Бернс і радник президента з питань національної безпеки Джек Салліван. Вони наполягають на уникненні виходу російсько-української війни за кордони України, що ми спостерігаємо всі ці роки. Тому не варто очікувати на радикалізацію американської підтримки України. Ключовим питання є збереження двопартійної підтримки України конгресом США навіть у тому випадку, якщо демократи програють 5 листопада 2024, а республіканці здобудуть більшість у обох палатах конгресу США.

Треба мати на увазі, що 1 жовтня 2024 розпочинається новий бюджетний рік у США, що ставить під сумніви американську допомогу Україні в 2025 році. Зрозуміло, що Трамп повертає міжнародні відносини у добу Кіссінджера з його пріоритетом пошуку балансів інтересів, а не послідовному захисту ліберальних цінностей. Також зрозуміло, що позиція Трампа щодо російсько-української війни кристалізується не раніше листопада 2024 року. Поки що можна висувати гіпотетичні версії, спираючись на досвід його президентства 2016-2020 років. Нагадаємо, що Трамп пропонував обмін територіями між Сербією і Косово. Також Трамп критикував рішення Байдена в серпні 2021 року вивести американські війська з Афганістану. Чи готовий Трамп визнати поразку США в Україні, якщо він не може не розуміти, що в такому випадку посилиться тиск путінського режиму на Європу? Трамп також попередив Тайвань, що він має платити США за захист. Але це не заважає Трампу вважати Китай, а не путінський режим, стратегічним ворогом США.

Трамп наприкінці з’їзду у Мілуокі заявив, що готовий піти на поступки Москві, якщо вона відірветься від Пекіну. Після 2,5 років війни РФ проти України путінський режим не може дозволити собі відректися від китайського союзника. Ймовірно Трамп не здасть Україну повністю, хоча б тому, що це суперечить його ментальності бізнесмена, який укладає «великі угоди» та не може апріорі віддати всі козирі опоненту. Чи  готовий Трамп винагороджувати путінський режим за агресію проти України зняттям санкцій, сплативши тим ціну за припинення війни? Поки що питань без відповідей більше. Сто днів президентських перегонів від кінця липня до 5 листопада можуть бути часом прильоту нових «чорних лебедів», які знову змішають усі карти всіх гравців.

Місія Джонсона та нічний дзвінок Зеленського Трампу

Окреме питання щодо недавньої зустрічі екс-прем’єра Великої Британії Б. Джонсона з Д. Трампом та телефонної розмови останнього з В. Зеленським. Ці події відбулися майже одночасно й цікаві низкою обставин.

• По-перше, й розмова Зеленського з Трампом, й зустріч Трампа з Джонсоном відбулися до заяви Байдена про зняття з передвиборчих перегонів і, відповідно, до заяви К. Гарріс про балотування на посаду президента. Враховуючи те, що Трамп значною мірою був «антибайденівським» проектом, його антиподом, який жадав реваншу за програш у 2020 р., виникає важливе запитання – чи в змозі він тепер перемогти Гарріс, яка, можливо, й не є настільки авторитетною, як Байден, проте, не сприймається прямо як антипод Трампа та його затятий суперник? Останні соцопитування свідчать, що тепер розрив між республіканським кандидатом (Трампом) та кандидатом від демократів (Гарріс) – мінімальний, бл. 2%.
• По-друге, є певні розбіжності в тезах, які отримали ЗМІ після телефонної розмови Зеленського з Трампом та тими тезами ймовірного мирного плану, які зазначив Джонсон у своїй авторській колонці в Daily Mail й ці тези вимагають уточнення та додаткового пояснення. Наприклад, президент України після розмови з Трампом нічого не згадав про повернення до межі 24.02.2022, про що пише Джонсон. Також за підсумками розмови Зеленського і Трампа відсутня чітка конкретика, яка, натомість, присутня у авторському блозі Джонсона – про вступ України до НАТО та ЄС, заміну українськими військовими американських у Центральній та Східній Європі в кількості 70000 чол. тощо. Цікаві також загальні фрази стосовно миру в Україні. Так, Зеленський заявляє, що «…домовились із президентом Трампом обговорити під час особистої зустрічі, які саме кроки можуть зробити мир чесним і справді тривалим». Джонсон, пишучи про мир, зазначає: «Я вірю, що Трамп може закінчити це [війну] на правильних умовах для України та Заходу». Звісно, це лише загальні фрази, але навіть тут можуть бути двозначні трактування.
• По-третє, виникають запитання щодо спроможності Б. Джонсона бути дієвим комунікатором та лобістом, оскільки Джонсон не просто екс-прем’єр-міністр, а член партії, яка вперше з 2010 року втратила владу та переживає суттєву кризу. Відтак, вкрай примарними є шанси Консервативної партії Великої Британії отримати владу в осяжному майбутньому і ще примарнішими в цих умовах, є шанси Джонсона повернутись в прем’єрське крісло. Тому, власне, не слід переоцінювати його дипломатичні потуги. Можна зауважити, що Трамп зустрічався з Джонсоном тому, що він сам зараз з приставкою –екс, проте на відміну від Джонсона, його шанси повернутись до влади більш ніж реальні. Тим паче, з Трампом зустрічаються або проводять телефонні розмови чинні світові лідери.
• По-четверте, якщо навіть коротко проаналізувати мирний план Б. Джонсона, виходить, що мова йде про капітуляцію Росії, адже, пропонується надати дозвіл Україні застосовувати західну далекобійну зброю по території РФ, домогтися виходу на межі до повномасштабного вторгнення та прийняти якнайшвидше Україну до ЄС та НАТО. У вигляді «заохочувального призу» Джонсон пропонує формально лишити Росії Крим, Донецьк та Луганськ (про це прямо не йдеться в його статті, але вихід на межі 24.02.2022 апріорі означає саме це) та надати «спеціальні засоби захисту для носіїв російської мови», що дозволить Путіну сказати росіянам про нібито досягнення такої мети «СВО» як «денацифікація» України. Тобто на противагу утопічним вимогам т. зв. президента Росії В. Путіна віддати російській стороні чотири українські області та Крим, включно з територіями, які Росія не контролює й де, навіть, не проводила т. зв. «референдуми», пропонується план за яким Москва змушена буде піти з Півдня України, відмовившись від нових анексованих територій і, навіть, від окупації Донбасу – першочергової мети «СВО» та закріпить за собою лише Крим, Донецьк та Луганськ, а керівництво Росії пояснить багатотисячні жертви російських військових, тисячні жертви мирного населення РФ, крах економіки та кабальні санкції тим, що тепер російськомовні українці (частка яких суттєво зменшилась) матимуть «спеціальні засоби захисту російської мови» та, що «денацифікацію» України успішно проведено. Відтак, не зрозуміло, з якою метою Джонсон пропонує завідома нереальний план, адже він не може не усвідомлювати, що це капітуляція Росії і вона ніколи добровільно не піде на звільнення окупованих українських територій, хіба, якщо Україна не звільнить їх шляхом сили, для чого необхідно не просто збільшити військову допомогу Києву, а переглянути саму її концепцію, зробивши акцент на наданні Україні більшої кількості винищувачів, засобів ППО, балістичних, крилатих ракет тощо.

Всі ці факти та останні зміни в президентських перегонах в США свідчать про зростаючий ажіотаж навколо цієї, без перебільшення всепланетарної події, зростання градусу протистояння між демократами та республіканцями, адже в умовах нових вогнищ війни, як «гарячої» так і «холодної», небувалої за останні 30 років поляризації світу, вибори очільника Білого дому можуть або посилити протиріччя у світі, загострити існуючі та породити нові конфлікти або дати людству певну паузу перед цілком реальною вірогідністю Третьої світової війни.

Андрій Мартинов – експерт Інституту «Інтермаріум»;

Валентин Гайдай – директор Інституту «Інтермаріум»