У неділю 20 жовтня у Молдові відбувся перший тур виборів президента та референдум щодо вступу до Євросоюзу, точніше – щодо закріплення в конституції вступу Молдови в ЄС. За підсумками опрацювання 100% бюлетенів чинна президентка Мая Санду впевнено перемогла у першому турі – 42,45%, що суттєво більше за найближчого її опонента кандидата від партії соціалістів Александра Стояногло, який здобув майже 26% виборців. Відтак, у другому турі, який відбудеться за 2 тижні, вона має більш ніж високі шанси на перемогу, відтак, можна спрогнозувати, що підтримка Кишиневом України, як й проєвропейський вектор Молдови продовжиться. Хоча, напередодні виборів у ряді ЗМІ було опубліковано інформацію, згідно якої оточення Маї Санду, і, можливо, вона сама, контактують з російською стороною. Наразі це лише інформація, яка потребує перевірки. Але що можна зазначити з більшою вірогідністю і підставами, це – дійсно помітний російський вплив на президентську кампанію, підготовку до референдуму по ЄС та в цілому у суспільно-політичному середовищі Молдови.
Коментуючи, між іншим, підсумки референдуму по закріпленню в конституції Молдови її курсу в ЄС, слід зазначити, що думки громадян цієї країни розділились навпіл з ювелірною точністю – за євроінтеграцію проголосувало 50,46% виборців, проти виступили 49,54%. Для більшого розуміння, з якою нечисельною перевагою переміг проєвропейський курс, зазначимо, що перевага в голосах становить лише 11 277. Здебільшого, європейський шлях Молдови врятували та частина її громадян, які мешкають в Європі та Сполучених Штатах, адже в самій Молдові більшість, хоча й не суттєво переважаюча, проголосувала проти євроінтеграції.
Такому значному показникові євроскептицизму в Молдові є кілька пояснень.
Перше – ще достатня кількість населення з менталітетом радянської людини та/або проросійськи налаштованих. На електоральному полі Молдови спостерігається схожа картина, яка була в Україні до 2014 й, частково, до 2022 року, коли, зокрема, Південь та Схід України були переважно проросійсько орієнтовані. Нині на електоральні настрої українців та їхнє ставлення до Росії вплинула гібридна війна 2014-2022 та повномасштабна відкрита агресія РФ від 24 лютого 2022 року. В Молдові ситуація інша – ця країна апріорі не може стати жертвою російської агресії в повноцінному сенсі через відсутність спільного кордону. Таким чином, не маючи значних конфліктів з Росією, в молдовському суспільстві досі побутують тенденції пострадянського періоду з суттєвими проросійськими та/або євроскептичними поглядами.
Другий показник, який перегукується з першим, це – проросійські анклави в Молдові – Придністров’я та Гагаузія. Придністров’я де-факто не входить до складу Молдови й контролюється російським контингентом під виглядом миротворців. Проте, ця самопроголошена республіка тісно інтегрована в економічний простір Молдови, а переважна більшість її населення має молдовські паспорти, відтак, має право приймати участь в суспільно-політичному житті Молдови, зокрема, у волевиявленнях. Але слід розуміти, що Придністров’я перебуває під значним російським впливом та перебуває у певному російському інформаційному вакуумі, що ще помітніше відбивається на електоральних настроях його мешканців. В Гагаузії загалом подібна ситуація. Це автономне утворення, хоч і не відокремилось від Молдови та там відсутній російський контингент, але його еліти орієнтовані на Москву та всіляко поширюють в цьому регіоні проросійську інформаційну повістку. Чого варті лише перемовини глави Гагаузії Євгенії Гуцул з т. зв. президентом РФ Путіним.
Зауважимо, що в Гагаузії проти інтеграції Молдови до ЄС проголосувало найбільше виборців – близько 95%.
Третє – складна соціально-економічна ситуація в Молдові логічно посилює антизахідні настрої. Нагадаємо, що Санду йшовши на перший президентський термін була повною іпостассю тодішнього російськи орієнтованого президента Ігоря Додона та обіцяла європейські стандарти та європейський рівень життя. Проте, наразі Санду не може занести в свій актив суттєве покращення соціально-економічної ситуації. Молдова лишається однією з найбідніших (а за окремими дослідженнями – найбіднішою) країн Європи, на чому, безумовно, грають євроскептики та проросійські політики.
До четвертого пояснення можна віднести страх війни, який може переслідувати частину молдовського суспільства. Спостерігаючи за ситуацією в Україні, частина молдован може припустити, що розворот Кишинева від Москви в бік Європи може мати наслідком конфлікт з Росією. Між іншим, ще у березні 2022 року, 66% молдован, згідно з соцопитуванням, зазначили, що війна Росії проти України несе загрозу для Молдови. Хоча, як вже було зазначено, з урахуванням відсутності спільного кордону між Росією та Молдовою український сценарій з повномасштабним російським вторгненням у Молдові нереальний. Але фактор Придністров’я, Гагаузії та проросійських активістів може бути стримуючим для значного відсотка громадян Молдови щодо їх прозахідних настроїв.
П’яте – є підстави стверджувати, що напередодні виборів та референдуму, та безпосередньо в день їх проведення, мали місце фальсифікації та підкуп виборців. Про це заявила безпосередньо Мая Санду. Лідерка Молдови наголосила, що влада має чіткі докази купівлі голосів, назвавши це «шахрайством безпрецедентного масштабу». Водночас вона підкреслила, що спроби підкупити голоси у країні тривали кілька місяців. За її словами, за цим стоять злочинні угруповання та іноземні сили, які «атакували Молдову десятками мільйонів євро, брехнею і пропагандою».
Між іншим, цей фактор, особливо слова лідерки Молдови про «десятки мільйонів євро», якими Росія «атакувала Молдову» має підтвердження в заявах інших молдовських можновладців, зокрема, віце-премʼєрки Христини Герасимової, яка заявила, що РФ витратила майже 100 мільйонів євро, намагаючись зірвати президентські вибори та референдум щодо вступу до ЄС. Ці заяви, очевидно, зроблені на підставі даних Прикордонної поліції Молдови, яка впродовж 2024 року знаходила в пасажирів, що прибувають в аеропорт Кишинева, пакунки з 3-7 тисячами доларів готівки. Часто ці суми були в людей, які щойно отримали паспорт для виїзду за кордон і раніше меж Молдови не залишали. Зазвичай вони прибували рейсами з Москви з пересадкою в Єревані чи Стамбулі. Походження такої кількості грошей затримані громадяни пояснити в більшості випадків не могли. Загалом, таким чином, в аеропорту вилучили понад мільйон доларів. Проте, як підозрюють правоохоронці, провезти в країну вдалося в рази більше.
Окрім цього, є підстави, що свідчать про активну участь афілійованих з російськими політиками та можновладцями молдовських громадсько-політичних діячів у фінансуванні проросійських настроїв у Молдові або кампаній місцевих антизахідних політиків. Зокрема, мова про Ілана Шора – політика-утікача, якого в Молдові підозрюють у крадіжці близько 1 млрд дол. з трьох найбільших молдовських банків у 2016 році, що становило тоді 12% ВВП країни. Також з Шором пов’язують фінансування гагаузьких сепаратистів та місцевої влади, в тому числі, згадуваної Є. Гуцул, яка всупереч законодавству Молдови фінансувала власну політичну силу.
Прикметно, також, що основні конкуренти М. Санду на виборах президента – А. Стояногло та Р. Усатий мають євроскептичні погляди. Чи отримували вони фінансування від І. Шора або інших проросійських сил достеменно невідомо, на сьогодні можна однозначно констатувати масштабну антизахідну та, водночас, проросійську гру на політичній ниві Молдови.
Проте, враховуючи об’єктивні обставини, які свідчать про майбутню перемогу Санду у другому турі та її переобрання, можна констатувати, що спроби Росії розвернути Молдову від прозахідного курсу на даний момент зазнали невдачі. Проте, й успіхом проєвропейських сил це також назвати складно враховуючи напругу, яка зберігається в молдовському суспільстві. Низка громадських та політичних діячів Молдови, серед яких екс-президент В. Воронін, вже заявили, що будуть оскаржувати результати референдуму щодо інтеграції в ЄС й вважають його сфальсифікованим з боку влади. На допомогу їм може стати розгалужена мережа проросійськи/антизахідно налаштованих громадських активістів та поширені в країні євроскептичні настрої у значного відсотку населення. Тому й імовірне переобрання Санду, й референдум щодо євроінтеграції можна вважати Пірровою перемогою прозахідних сил Молдови.
Напруження та поляризація в молдовському суспільстві будуть зберігатися як мінімум до закінчення російсько-української війни. Й саме від підсумків війни буде залежати доля проросійських анклавів Молдови – Гагаузії та, особливо, Придністров’я, як і доля Молдови загалом. Вірогідна поразка Росії або її суттєве послаблення (в тому числі, й геополітичне), очевидно стануть й поразкою її адептів у Молдові, що посилить прозахідні прагнення Кишинева, тим паче, що після війни Молдова неодмінно візьме участь у формуванні нової системи колективної безпеки в Балто-Чорноморському регіоні.
Валентин Гайдай – директор Інституту «Інтермаріум»