Що визнав Путін кадровими перестановками? Коментар В. Волі

У підсумку підтвердилася теза, що у Росії перезавантаження влади не буде.

Кадрові рішення Володимира Путіна насправді мають чимало смислів, про які не говорять у ЗМІ.
 
1) Правитель Росії нікого не викинув зі свого оточення («імператорського двору»), а у технічному уряді були зроблені технічні заміни декількох міністрів.
 
Миколу Патрушева звільнив з посади секретаря Радбезу, щоб призначити на цю посаду Сергія Шойгу. Це означає, що звільнення останнього з посади міністра оборони не є покаранням, що він залишається в близькому оточенні російського керівника.
Призначення Патрушева на посаду радника президента для багатьох виглядає як пониження у статусі. Однак, пониження формального статусу не рівнозначне пониженню рівня фактичного впливу. Ті, хто працював у різних управлінських органах, добре розуміють, що вплив на ухвалення рішення, наприклад, радника голови облдержадміністрації може бути більшим чи не меншим, аніж вплив керівника управління чи відділу. А Патрушев – один з найдавніших і найцінніших представників близького оточення Путіна, тому він не втратить впливу, навіть якщо формально відповідатиме за кораблебудування. Російський правитель продемонстрував, що залишає його у своєму оточенні.
 
Отже, С. Шойгу на нових посадах куруватиме значну частину оборонних питань, хоч і не нестиме безпосередню відповідальність за справи в міноборони. А М.Патрушев, ймовірно, куруватиме значну частину напрямів діяльності Радбезу, який формально очолює вже Шойгу.
 
На посадах залишилися такі представники путінського оточення як голова Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін, директор ФСБ Олександр Бортніков, міністр закордонних справ Сергій Лавров, міністр внутрішніх справ Володимир Колокольцев.
До речі, син Миколи Патрушева - Дмитро Патрушев - отримав підвищення: був міністром сільського господарства, став заступником голови уряду.
 
Показово, що на посадах залишилися глава уряду Михайло Мішустін та члени уряду, які чи то є членами оточення Путіна чи ефективними технічними управлінцями, робота яких його влаштовує. Це куратори промисловості, торгівлі, енергетики, фінансової сфери такі як заступники голови уряду Д.Мантуров. О.Новак, О.Оверчук, міністр фінансів А.Силуанов. Також на посаді заступника голови уряду залишився Марат Хуснулін, який є куратором для окупованих Росією регіонів України.
 
З одного боку, все це означає продовження путінського курсу війни «до переможного кінця». Але з іншого боку, кремлівський режим намагається знайти нові можливості для виживання в умовах тиску санкцій і тиску зростаючих витрат на війну. Можливо, що правитель Росії розраховує це зробити, завдяки новим керівникам міністерства промисловості і торгівлі, міненерго, міністерства сільського господарства, мінтранспорту.
 
2) Путін усвідомив, що війна знищує ресурси його країни, і тому потрібно оптимізувати витрати на війну. Він сам про це заявив під час зустрічі з командувачами військ військових округів, пояснюючи смисл призначення Андрія Білоусова міністром оборони:
- «пов'язано це не в останню чергу з тим, що витрати на військову складову зростають (у 2024 р. сукупні видатки на оборону і безпеку становитимуть 8,7%, «можливо, буде трохи більше»);
- доручив розпорядитися дбайливо й ефективно тими коштами, які виділяються для міноборони.
 
І це потрібно, бо «взаємовідношення між гарматами і маслом має бути органічно вписане в загальну стратегію розвитку». Тобто, зростаючі витрати на «гармати» призводять до проблеми витрат на «масло». Невійськова сфера Росії починає відчувати негативні ефекти від щорічних рекордних витрат на війну в умовах санкційного тиску.
 
Сам Білоусов під час виступу ще перед затвердженням на посаду міністра оборони розповів про плани оптимізації військових видатків під час виступу в Раді Федерації РФ: «Оптимізація не означає огульне скорочення. Оптимізація насамперед означає підвищення їхньої ефективності. Щоб кожен рубль бюджетних грошей, які зрештою платять наші громадяни, бізнес приносив максимальний ефект. Це стосується й забезпечення. Виробництва та постачання нової військової техніки та озброєнь. І кадрового забезпечення».
 
А. Білоусов – не просто представник близького оточення Путіна, а його довірений представник. Він був помічником президента Росії з економічних питань у 2013-2020 роках, а перед тим - міністр економічного розвитку (2012-2013 роки). З 21 січня 2020 р. по 7 травня 2024 р. обіймав посаду першого заступника голови уряду РФ, у тому числі тимчасово виконував обов’язки голови уряду, коли Мішустін перебував на лікарняному у квітні-травні 2020 року.
 
Зважаючи на минулі та теперішній епізоди державної кар’єри Білоусова виникає запитання, чи розглядає його Путін у якості свого наступника на посаді президента?
 
До речі, зміна керівника міноборони відбулася на тлі появи за декількох корупційних справ проти посадовців міністерства. ФСБ була змушена активно зайнятися військовими корупціонерами. Шойгу вивели з керівництва, щоб дистанціювати його як представника путінського оточення від корупційних скандалів. Разом з тим, Білоусова призначили, щоб «перегорнути сторінку» і показати, як Путін через свого довіреного представника вичищає корупцію у військовій сфері. «Гарний цар» нищить корупцію, яка усі роки війни нищить довіру до кремлівського режиму. Бо саме ця корупція викликає масштабне невдоволення у російських військових, що воюють на фронті.
 
3) Ще один новий керівник контролюватиме видатки з бюджету Росії не лише на військові, але й на всі інші потреби.
На посаду голови Рахункової палати РФ Рада Федерації призначила Бориса Ковальчука, який є сином друга Путіна - голови ради директорів банку «Росія» Юрія Ковальчука. Новий «контролер» Росії ще у березні цього року був заступником керівника Контрольного управління президента. А з 2009 року був керівником «Інтер РАО», яка є однією з найбільших енергетичних компаній РФ.
 
На відміну від Білоусова, який слідкуватиме за правильністю витрат на «гармати», Ковальчук, ймовірно, від імені Путіна слідкуватиме більше за правильністю витрат на «масло».
Коли кремлівський режим починає посилювати контроль над усіма витратами, то це означає, що витрати стають критичними, бо санкції відчутно зменшують доходи російського бюджету. Тому доводиться контролювати всі витрати ретельно - через дуже довірених осіб.
 
4) Так масштабно і ретельно займатися оптимізацією державних видатків і так ретельно їх контролювати Путін взявся через усвідомлення, що війна може тривати ще декілька років. Тобто, російський правитель насправді не впевнений в перемозі Росії, про яку він багато разів казав. Він не знає, скільки триватиме війна, просто готується воювати впродовж років в умовах санаційного тиску.
 
По суті, Путін непрямо визнав, що для Росії війна зайшла у «глухий кут». Це майже усвідомлення ним, що війна проти України стала для нього історичною пасткою.
 

Володимир Воля - координатор зі стратегічних досліджень Інституту «Інтермаріум»