Сподівання перших двох тижнів війни проти Ірану на швидке падіння режиму себе не виправдали. Іран вдався до ефективної тактики, яка полягає у піднятті ціни війни для союзників США. Кількість іранських ударів безпілотниками і ракетами по еміратам Перської затоки є більшою за відповідну кількість ударів по Ізраїлю. Це виявило недосконалість американської стратегії, яка полягає в руйнуванні іранської військової інфраструктури ударами з повітря. Оптимісти вважали, що можна було сподіватися на повторення «югославського досвіду» 1999 року, коли внаслідок 78-денних повітряних ударів пав режим в Белграді. Але «не помітили» сутнісних відмінностей. Тодішня Югославія взагалі не мала можливості відповідати по базам НАТО, наприклад, в Італії. Натомість Іран не тільки ефективно відповідає, а й піднімає ставки шляхом ескалації.

Правда, й після бомбувань Югославії все одно довелося вводити сухопутні сили НАТО на територію Косово. У випадку з Іраном немає єдності НАТО щодо війни. Британія тільки наприкінці першого місяця війни надіслала атомний підводний човен в Аравійське море. Франція надіслала авіаносець до берегів Кіпру. Але Лондон і Париж не поспішають підставити свої військові кораблі під іранські удари у випадку спроби розблокувати Ормузьку протоку. Можливості ввести сухопутні війська.

По-перше, Іран по периметру кордонів вдало захищений високими горами з вузькими проходами, спроба взяти які приведе до великих втрат. По-друге, США і Ізраїль не змогли створити коаліцію, яка їх підтримала б у сухопутній війні. По-третє, логіка місяця повітряних ударів привела до гибелі багатьох цивільних іранців, руйнування цивільної інфраструктури. Крім того, обіцянки Трампа «змінити географічну карту Ірану» консолідують іранців навколо режиму. Складовою іранської асиметричної тактики ведення війни полягає в обмеженні проходу нафтових танкерів Ормузькою протокою. Спроби силового розблокування протоки неминуче приведуть до чималих втрат. Тому не дивно, що наприкінці першого місяця бойових дій війна вийшла на етап ескалації. Іран у відповідь на атаки проти своїх ядерних об’єктів вдарив по ядерному об’єкту Ізраїлю.

Трамп зажадав розблокування Ормузької протоки, якщо цього не буде він обіцяв руйнувати далі іранську енергетику. Іран у відповідь пригрозив зруйнувати в Перській Затоці інфраструктуру опріснення води. Пентагон усвідомив неминучість тривалої війни за зажадав виділити на це 200 мільярдів доларів. Негайно потрібно поновити запаси ракет. Однак тривалість війни чимало коштує Трампу. Формально він має можливість без згоди конгресу вести війну 60 діб, тобто фактично до 28 квітня. Далі треба шукати підтримки конгресу, або виходити з війни. Політична ціна виходу надто велика. Війна вже розколола електорат Трампа, який голосував за нього, сподіваючись на припинення участі США у близькосхідних війнах. Це ставить питання, чи збережуть республіканці більшість хоча б у сенаті після проміжних виборів 3 листопада. Крім того, святкувати 250-річчя США 4 липня 2026 року за умов війни з Іраном теж не святкова перспектива. Найгірше, що можливості для дипломатичного припинення війни виглядаються мінімальними. Трамп декларує бажання «обирати нову владу Ірану». На це іранська пропаганда глузливо відповіла йому, що Трамп навіть не може обрати потрібного мера Нью-Йорка. Позиція Ірану також непримиренна. Тегеран вимагає компенсацій за війну, визнання свого права на ядерну програму та гарантій не повторення агресії. Як і на початку війни, її тривалість залежить від реального військового потенціалу Ірану і США. Іран наголошує, що він визначатиме умови, на яких війна закінчиться. Це означає, що ескалація триватиме далі. Може бути більше терористичних атак на Європу.

Кожен новий день війни дедалі дорожче коштує світовій економіці. Оптимісти вважають, що це добре, адже війна спалить борги у нафтодоларових активах. Натомість після іранської війни буде можливість перейти до нового цифрового валютного світу. Нагадаємо, що валютний світ індустріальної економіки ґрунтувався на нафтодоларах. Новий валютний світ це «енергетичні розрахункові одиниці» (Energy link unit). Публічно це поняття прозвучало на обговореннях «Давоського економічного форуму – 2026». Також війна має геостратегічне значення обмеження можливостей китайських логістичних маршрутів. США сподівається на створення маршруту Індія – Близький Схід – Європа.

Крім того, війна зупинила реалізацію російського проекту виходу до теплих морів через Каспій та Іран до Індійського океану. Тільки ціна цих проектів у вигляді руйнування глобальної безпеки надто велика. Зрештою, Трамп 23 березня оголосив про припинення бомбувань Ірану на п’ять днів, тому що йдуть «успішні переговори». Головне аби вони не були такі само «успішні», як російсько-українські переговори за американського посередництва.

Андрій Мартинов, експерт Інституту «Інтермаріум» з європейської та світової політики