20 вересня 2026 р. відбулися вибори ландтагу Мекленбургу Передня Померанія і міської влади столиці країни Берліна. На обох виборах християнські демократи на чолі з канцлером Фрідріхом Мерцем не претендували на перемогу. У Мекленбурзі християнські демократи взагалі балансували навколо прохідних 5% для представлення у ландтазі і ризикували вперше з 1949 р. не мати власної фракції у земельному парламенті однієї з федеральних земель.

Стратегія партії «Альтернатива для Німеччини» полягала в досягненні ефекту доміно, коли перемога в Саксонії Анхальт мала поширитися на інші східні землі. Результатом мала стати політична деморалізація правлячої на федеральному рівні великої коаліції християнських демократів, соціал-демократів і християнсько-соціального союзу. Підсумкові дані свідчать, що «Альтернатива для Німеччини», порівняно з попередніми виборами, суттєво поліпшила своїх результати як у Мекленбурзі так і в Берліні. Столиця Німеччини з 1990 р. історично вважається політичним бастіоном лівих. Цього разу «Ліва партія», Християнсько-демократична партія і «Альтернатива для Німеччини» показали близькі результати. Очікуваний результат здобули в Берліні соціал-демократи. Це дає нагоду християнським демократами і соціал-демократам створити правлячу коаліцію в міській владі Берліну. Непровальний результат християнських демократів в Берліні порятував канцлера Фрідріха Мерца. Адже в Мекленбурзі його партія традиційно не мала вагомого рейтингу. Але ХДС пройшла в ландтаг цієї землі, де також є можливість формувати велику коаліцію.

Показово, що на фініші виборчих кампаній на підтримку Мерца висловилися прем’єр-міністри від Християнсько демократичної партії, які перебувають при владі у восьми федеральних землях (у різних локальних коаліціях від зелених до соціал-демократів). Ця заява «важковаговиків» партії апріорі визначила логіку засідання президії ХДС, яке відразу після виборів скликав Мерц. Тобто внутрішньопартійного перевороту не сталося внаслідок відсутності бажаючих його очолити. Однак це не означає, що Мерцу можна заспокоїтися. Попереду пошуки складних компромісів у великій коаліції щодо продовження соціально непопулярних реформ і формування бюджету на 2027 рік.

«Альтернатива для Німеччини» сподівається до кінця 2026 року сформувати уряд в Саксонії Анхальт. Складними будуть коаліційні переговори як у Берліні так і в Мекленбурзі Передній Померанії. Ідея доміно, тобто падіння системних партій за підсумками цих виборів, яка була стратегію «Альтернативи для Німеччини», зазнала невдачі вже тоді, коли партія не здобула половини голосів виборців у своїй електоральній вотчині Саксонії Анхальт. Однак результати виборів ландтагів низки східнонімецьких земель засвідчили кризу доктрини «пожежної стіни» (Brandmauer), яка полягала в бойкоті коаліційних переговорів з «Альтернативою для Німеччини».

Звичайно, Мерц пов’язав свою політичну кар’єру з бойкотом «Альтернативи для Німеччини». Але треба мати на увазі, що навесні 2027 р. будуть вибори ландтагів багатих західнонімецьких земель Північна Рейн Вестфалія і Баден Вюртемберзі, які навряд чи дадуть такий високий процент підтримки «Альтернативи для Німеччини», які дали цього річні вибори східнонімецьких ландтагів. Утім, не можна виключати «чорних лебедів», які можуть вплинути на політичні позиції канцлера Мерца, якого німецька преса вважає наймеш фартовим серед колег. Важко прогнозувати, чи закінчиться до того часу іранська і російсько-українська війни, які негативно впливають на ціни на нафту і газ та ведуть німецьку економіку до програшу у конкуренції передусім з китайцями. Тому існує невизначеність із станом німецької економіки в зимовий період 2026-2027 років. Разом із цими «гойдалками» турбулентною залишатиметься німецька політика. Отже, партії великої коаліції не зацікавлені у дострокових федеральних виборах не лише внаслідок високих федеральних рейтингів «Альтернативи для Німеччини», а й зважаючи на графік виборів президента. 30 січня 2027 року Федеральні збори (бундестаг + бундесрат) мають обрати нового президента. Соціал-демократи і зелені наполягають, аби вперше в історії ФРН президентом стала жінка, але зрозуміло не Аліса Вайдель. Тож німецька політика більше не буде скучною.

Андрій Мартинов, експерт Інституту «Інтермаріум» з європейської та світової політики