8 травня 2025 р. конклав обрав 69-річного Роберта Френсіса Прево новим Папою Римським. Любителі прогнозів ставили його у другому десятку претендентів на Папство. Тривалий час Північна Америка була слабко представлена у Ватикані. Жоден понтифік досі не репрезентував США, хоча американська католицька громада досить велика, а глобальний вплив США досі великий. Прево також глибоко інтегрований у латиноамериканський церковний контекст, адже він був представником Папи Франциска у Перу. Кандидатура Прево була зрозуміла курії. Його досвід керівництва орденом Августинінців зробив цього претендента інституційно вбудованим у курію і водночас не обтяженим належністю до консервативної або реформаторської фракцій.
Прево має вагомий ватиканський адміністративний досвід. Більшість кардиналів знає його особисто, адже він займався обранням потенційних кандидатур на кардиналів. За умов конкуренції між консерваторами і реформаторами потрібна була компромісна кандидатура.
Для консерваторів він менеджер с пасторським почуттям. Для реформаторів він людина Франциска, потенційний продовжувач його церковної політики. Ті, хто хотіли отримати рух вперед без революцій, отримали того, кого хотіли. Він людина з глобальним культурним капіталом, здатний розмовляти однією мовою з африканськими єпископами, азійськими священниками та європейськими дипломатами. Така гнучкість необхідна. Тож Прево був найбільш раціональним вибором конклаву. Обрання імені Лев ХIV вважається не випадковим. Лев XIII (1878-1903) увійшов в історію Католицької церкви як засновник соціальної політики Ватикану. Він вважається фундатором ідеології християнської демократії. Прево особливо симпатизував соціальним орієнтирам попереднього Папи Франциска.
У зовнішній політиці Ватикану очікується, що Папа Лев ХIV більше уваги приділятиме Авраамічному діалогу між Християнством, Іудаїзмом та Ісламом. Не менше значення має євангелізація Європи, де дух секулярності радикально зменшую кількість практикуючих віруючих порівняно з іншими континентами. Можна очікувати на більш активну роль Ватикану у глобальній миротворчій діяльності.
Андрій Мартинов, експерт Інституту «Інтермаріум»