Жовтень 2026 року позначився тектонічними зрушеннями тенденцій розвитку німецької внутрішньої політики. Тригером для цього стало голосування за президента ландтагу землі Саксонія Анхальт. 6 жовтня за кандидата «Альтернативи для Німеччини» (в режимі таємного голосування), крім «Союзу Сари Вагенкнехт», проголосували мінімум два депутати від християнських демократів. Наступною очікуваною сенсацією стало спільне звернення «Альтернативи для Німеччини» і «Союзу Сари Вагенкнехт» до бундесрату з приводу перегляду допомоги Україні. Аліса Вайдель наголосила що після завершення війни українські біженці мають виїхати з Німеччини. Це стало відповіддю на заяву президента Володимира Зеленського, що в разі перемоги Росії, 20 мільйонів біженців з України опиняться в Європі.

Черговим викликом для правлячої на федеральному рівні коаліції стала відставка міністра праці соціал-демократки Бербель Бас. Її зразу замінив Олександр Швейцер, але жваві внутрішньопартійні дебати з приводу збільшення оподаткування продуктів та реформи системи догляду за людьми старшого віку поставили питання щодо легітимності керівництва соціал-демократів. Віце-канцлер Ларс Клінгбайл призначив на грудень 2026 року з’їзд партії, на якому має бути обране нове керівництво. Відповідно воно має або підписати нову редакцію коаліційної угоди, аби піти у опозицію. Від лідерства в партії вже відмовився міністр оборони Борис Пісторіус, що політичні конкуренти есдеків вважають за добрий знак для себе. На перешкоді опозиційності можуть бути існуючі коаліції соціал-демократів і християнських демократів у низці німецьких федеральних земель.

Ще однією неприємною тенденцією є падіння рейтингу довіри до канцлера Ф. Мерца. Він вже найбільш непопулярний канцлер за всю історію ФРН. Мерц стверджує, що «не ставить собі за мету бути улюбленцем нації». Але антирейтинг канцлера також важкий тягар для правлячої коаліції. Втім, вона демонструє прагматизм і здатність знаходити компроміси. Домовились про збільшення податків на напої з цукром, алкогольні вироби та цигарки. Але цим не залатати бюджет. «Альтернатива для Німеччини» наголошує, що коаліцію тримає на плаву лише небажання проводити дострокові вибори. Мерц заперечує, що допомога Україні надається за рахунок скорочення соціальних видатків, але «AfD» доводить зворотне.

Головним тягарем для коаліції стають кредити на військові потреби. Ця тема актуалізує питання підтримки України. «Альтернатива для Німеччини» вдало використала у своїй пропаганді початок 14 жовтня в Гамбурзі суду над українцем Сергієм Кузнєцовим, якого прокуратура звинувачує у організації підриву у вересні 2022 року газопроводу «Північний потік». Суд триватиме до лютого 2027 року. Оточення Трампа вже прогнозує участь капіталу США у відновленні роботи «Північного потоку». Тобто ця тема після вірогідної важкої зими 2027 року залишатиметься на порядку денному у критичний період виборчих кампаній у західних федеральних землях: Північна Рейн Вестфалія, Рейнланд Пфальц і Бремен.

Зміни у ставленні німців до вступу України в Євросоюз демонструють результати соціологічних опитувань. Вперше з лютого 2022 року більшість опитаних німецьких громадян висловлюється проти вступу України в Європейський Союз. Відкритим є питання, що може змінити ці негативні для України тенденції. Об’єктивний аналіз свідчить, що продовження російсько-української війни фундаментально лякає німців. Це віддзеркалюється на рейтингу правлячої на федеральному рівні коаліції. Переможцем у цій ситуації є «Альтернатива для Німеччини», яка вкотре наголошує на розриві між правлячими елітами і суспільством, набираючи пункти підтримки. Навряд чи навіть у разі приходу цієї партії до влади в Саксонії Анхальт (до кінця грудня 2026 р. її кандидат Ульріх Зігмунд планує стати головою земельної виконавчої влади) виборці встигнуть розчаруватися в її обіцянках так само як вони вже розчарувалися у обіцянкам «старих» центристських народних партій. Це означає, що внутрішньополітична нестабільність Німеччині на вирішальному етапі російсько-української війни гарантована.

Андрій Мартинов, експерт Інституту «Інтермаріум» з європейської та світової політики