На початку грудня 2025 року Білий дім опублікував «Стратегію національної безпеки США» у редакції листопада 2025 року. Цей документ відразу став предметом жвавого обговорення, хоча принципово нових ідей, які не були б давно знайомі загалу під назвою ідеологія трампізму, там немає. Документ має історичне значення лише тому, що чітко систематизує та структурує ці ідеї. Тому стратегія настільки ідеологічно та стилістично радикально відрізняється від аналогічного документу часів президентства Дж. Байдена. Формально стратегія є орієнтиром для прийняття рішень американськими чиновниками. Головним промоутером цієї стратегії очікувано став віце-президент Дж. Венс. Натомість його потенційний конкурент в гонці за президентство в 2028 році «традиційний республіканець» державний секретар М. Рубіо дистанціювався від стратегії.

Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск висловив «здивування» з приводу того, що США більше не сприймають Європу як свого головного союзника. Насправді дивують такі «здивування». Стратегія визначила чітку ієрархію бачення пріоритетів адміністрацією Трампа.

Ключовим завданням визначено захист внутрішньої безпеки США, що включає в себе протидію нелегальній міграції та ідеологічне протистояння з лівими лібералами. Другим пріоритетом визнано стримування Китаю. Цікаво, що мова не йде про якесь ідеологічне протистояння з «комунізмом», а Трамп пропонує зосередитись на прагматиці економічної конкуренції. З цієї само прагматики виходить зближення з путінською Росією. Трамп все ще сподівається роз’єднати Китай і РФ. Росія згадана у документі 10 разів, а Китай 20 разів. Натомість стратегія визнає, що трампізм ніщо не єднає з європейським лібералізмом. Ця ідеологічна розбіжність розмиває євроатлантичну єдність. Зрозуміло, що зазначена тенденція шокує Євросоюз.

Третім пріоритетом визнається нова редакція доктрини Монро, тобто домінування США в Латинській Америці. Азія серед пріоритетів випередила Близький Схід. На останньому місці у стратегіє опинилась Африка. Тож стратегія остаточно розвіяла ілюзії щодо непослідовності адміністрації Трампа. Навпаки, політика «Америка перед усім» закріплена ще в одному важливому документі. Принаймні до листопада 2026 року, коли відбудуться проміжні вибори обох палат конгресу, цей документ визначатиме зовнішню політику США та її віддзеркалення у внутрішній політиці. Також не здивував пріоритет внутрішньої безпеки. Адміністрація Трампа очікує, що влітку 2026 року, коли святкуватимуть 250-річчя незалежності США, нібито демократи «на гроші Сороса» готують масові заворушення, які мають синхронізуватись із проведенням у США чемпіонату світу з футболу. Це також робить стратегію не стільки абстрактним, скільки оперативним практичним документом.

Андрій Мартинов, експерт Інституту «Інтермаріум» з європейської та світової політики