- Публікації
- Перегляди: 209
В Росії інциденти і конфлікти на грунті міжетнічної ворожнечі відбувалися усі роки існування. В тому числі вони мали місце вже під час повномасштабної війни РФ проти України.
Однак, після 24 лютого 2022 року і до січня 2024 року вони:
- не відбувалися у контексті потужних геополітичних факторів;
- не містили «відбитків» від участі у війні проти України, не поєднувалися з антивоєнними настроями;
- не були спрямовані на захист національної території і національних прав;
- не були протестом, прямо чи побічно спрямованим проти російської влади.
Наприклад, у жовтні 2023 року ХАМАС напав на Ізраїль, почалася війна. В усьому мусульманському світі спалахнули антисемітські настрої, масові акції. У Росії жорсткі заяви проти Ізраїлю та євреїв зробили керівники Чечні, а у Махачкалі сталися масштабні заворушення, які містили в собі ознаки єврейського погрому. Москві довелося приборкувати учасників цих антисемітських заходів, але Кремль обмежився посереднім засудженням, побоявшись застосувати повноцінні репресії.
У цій ситуації вектор міжетнічної ворожнечі був спрямований за межі Росії. Хоча за даними всеросійського перепису, проведеного у 2021 році, євреями назвали себе 82644 (0,06%) жителів РФ.
У цих заворушеннях не було гасел, спрямованих проти влади і якихось антивоєнних «моментів». Ці заворушення стали корисними для Кремля як інструмент демонстрації з палестинцями в контексті риторики, спрямованої проти США і Заходу загалом. Путінський режим «прикинувся» другом палестинців і мусульман загалом. З іншого боку, Путін не міг піти проти мусульман, яких в країні налічується близько 20 млн осіб, а Кадиров і підпорядковані йому підрозділи є важливою опорою для кремлівського режиму.
БАШКОРТОСТАН
Ситуація, яка мала місце у місті Баймак у січні 2024 року є якісно іншою і сталася в якісно іншому контексті.
По-перше, йдеться про конфлікт, в якому присутні міжетнічні суперечки не у форматі відносин між двома людьми, а у контексті великих етнічних груп, народів. 15 і 17 січня відбулися акції протесту перед будинком райсуду у м. Баймак. Причиною стало засудження екологічного активіста Фаїля Алсінова на 4 роки колонії загального режиму: за розпалювання ненависті або ворожнечі, приниженні людської гідності (ч. 1 ст. 282 КК РФ). У тексті вироку сказано, що у квітні 2023 року Ф.Алсінов виступив із промовою «негативного змісту стосовно осіб вірменської, кавказьких національностей та національностей Середньої Азії». Сталося це під час акції протесту місцевого населення Баймакського району проти діяльності там гірничовидобувної компанії, яка завдає шкоди довкіллю. Впродовж декількох років Ф.Алсінов був лідером таких акцій у Башкортостані, і вже перетворився з простого екологічного активіста на лідера акцій, спрямованих на захист інтересів і базових прав башкирського народу.
По-друге, мав місце масовий протест представників башкірського народу: у м. Уфа (столиця Башкортостану) на площі біля пам’ятника національному герою Салавату Юлаєву відбулася акція на підтримку засвудженого Ф.Алсинова. Цей несанкціонований мітинг отримав політичне забарвлення - антимосковське. Співак Алтинай Валітов (один з учасників протестів) записав відео із закликом вийти на протест в Уфі 19 січня. Зокрема, він заявив таке: «Ми живемо у своїй рідній землі, Башкортостані, але у нас башкирів утискують на кожному кроці за національною ознакою. Вказують нам у рідній землі говорити російською, звільняють директорів шкіл. Уряд бачить лише один народ – росіян. Пропаганда з усіх щілин каже нам, що ми росіяни, що відправляють башкирів пачками вмирати в Україні. Але ми не росіяни. Ми башкири, зі своєю тисячолітньою історією, культурою, традиціями... Чому росіяни в Уфі ходять зі словами «Росія для росіян» і їх не садять, а башкира, що виступає на захист свого народу, на своїй землі саджають? Тому що ми – національна меншість. Їм на всю країну кричати «Ми росіяни» можна, а нам на своїй землі не можна. Де справедливість? І ми повинні проковтнути це свавілля? Проковтнемо, і через сто років башкирський народ з тисячолітньою історією зникне. Я не готовий миритися з цим».
Валітов закликав всі національні меншини Росії виходити до адміністрацій своїх міст із вимогами самостійно обирати глав республік, а не погоджуватися на тих, кого призначила Москва.
По-третє, російська влада визнала політичний характер цього протестного руху. Так, глава Башкортостану Радій Хабіров звинуватив прихильників Алсінова у зраді, назвав їх сепаратисти, які хочуть партизанської війни.
Поліція та Росгвардія силою розігнали акцію в Уфі, відбулася сутичка між силовиками та протестувальниками. За інформацією Слідчого комітету РФ, постраждали кілька людей, у тому числі правоохоронці.
Було порушено кримінальні справи за статтею про «масові заворушення» (ст. 212 КК РФ), про «застосування насильства до представників правоохоронних органів» (ст. 318 КК РФ). Голова громадської ради при республіканському МВС Рафаїль Диваєв заявив: «Масові заворушення – загроза національній безпеці країни, тому й покарання за цією статтею є досить серйозним».
Отже влада РФ визнала, що це була акція національна, спрямована на зменшення залежності від Москви, а також відбулося силове протистояння із правоохоронцями, офіційно зафіксоване як «масові заворушення», що представляють загрозу для безпеки Росії.
При цьому в ЗМІ називають різну кількість учасників протесту – від кількох сотень до 5 тис. осіб. Декілька сотень – це теж немало, якщо йдеться про національний і політичний характер протесту.
По-четверте, у контексті протистояння протестувальників з поліцією та Росгвардією з’явилася тема путінської війни проти України. Одна з учасниць протестів жінка записала відео, у якому закликала чоловіків башкирського народу повертатися з війни в Україні та захищати свою землю. Зазначила, що башкирців б'ють палицями, поки солдати воюють за амбіції Путіна.
По-п’яте, у Кремлі визнали небезпечність для режиму нової якості масових протестів, у якій представники корінних народів виступають за національні права, за більшу самостійність, за незалежність, проти російського імперського націоналізму, проти Путіна та його загарбницької війни в Україні. Саме тому речник російського президента Д.Пєсков став заперечувати, що у Башкортостані відбулися масові заворушення.
До цих унікальних моментів варто додати ще один: готовність сотень і тисяч людей до силових зіткнень з поліцією та Росгвардією навіть у тих умовах, коли людей арештовують не лише за мовчазний одиночний пікет, але й «неправильні кольори» одягу чи ще чогось.
Події у Башкортостані підтвердили моє давнє припущення, що з плином часу з неполітичного протесту виростатиме політичний і антивоєнний протест. І що це відбуватиметься у першу чергу в національних республіках Росії, особливо – у мусульманських. Кремль найбільше боїться антимосковських заворушень саме у мусульманських республіках – хоч у Дагестані, хоч у багатих на природні ресурси Башкортостані і Татарстані.
Питання також в тому, коли і де в РФ відбудеться сучасний аналог «Кривавої неділі» (22 січня 1905 року у Російській імперії), коли влада розстріляла мирну акцію, яка вважала небезпечною для себе, і у такий спосіб спровокувала Першу Російську революцію? Тоді була розстріляна віра в правильного й доброго царя, у якого намагалися шукати справедливості. А виявилося, що цар – і є кривава несправедливість.
Вірмени у Росії стають об’єктом агресії
Негативне ставлення до Вірменії і вірмен роздмухує російська пропаганда, яки мститься за розворот офіційного Єревану і вірменського народу у бік від Росії, у бік Заходу.
У зв’язку з цим варто звернути увагу на події у м. Чехов Московської, де організація «Русская община» закликала до самосуду над вірменами і зверталася до Путіна, щоб покарати вірмен. Причиною стало, що, нібито, 15 вірмен побили одного пораненого російського військового, який воював проти України.
Це приклад, коли до традиційного імперського шовінізму етнічних росіян додається новий геополітичний контекст, який породжує більш агресивне й масштабне ставлення до чисельної вірменської громади, що століттями проживає у Росії.
Війна проти України і геополітичні зсуви породжують негативні ефекти для путінського режиму і стабільності РФ.