Чи не щодня бачу чергове повідомлення від якогось «стратегічного експерта» про дефіцит кадрів, нестачу робочих рук, брак людей тощо…
А сьогодні ще веселіше:

«Більшість українців повинні будуть працювати до 70–75 років через нестачу молоді», — заявив виконавчий директор Центру економічної стратегії Вишлінський.

Водночас не менше повідомлень про зростання безробіття через збільшення використання штучного інтелекту та роботизованих комплексів, а також навіть цілих «темних» фабрик, що працюють узагалі без участі людей.

Як ці два тренди співіснують разом — потребує окремого дослідження. Проте що справді цікаво: жодної значущої й помітної жалоби щодо дефіциту природного інтелекту в ЗМІ та соцмережах якось не спостерігається.

Ще раз:

— про дефіцит робочих рук пишуть;
— про надлишок штучного інтелекту пишуть;
— про зростання безробіття та вивільнення тих самих робочих рук, яких бракує (!), пишуть;
— про збільшення кількості виробництв, де людей немає взагалі, що також веде до вивільнення робочих рук, яких нібито бракує ;
— пишуть про нестачу висококваліфікованих фахівців (робочих мізків із природним інтелектом) НЕ ПИШУТЬ.

А якщо подивитися на пропозиції вакансій… то прибиральницям і охоронцям пропонують такі самі зарплати, як інженерам — але з кращими умовами роботи!

І… це майже нікому дивним не здається.

Тож нагадаю трохи історії, про яку дуже добре писав Юваль Ной Харарі. Його опоненти поки що не змогли аргументовано спростувати ці висновки:

— ще кілька десятків тисяч років тому на Землі існувало кілька видів людей. Саме видів, а не рас (окремих популяцій у межах одного виду);
— усі ці види… програли еволюційну конкуренцію (тобто війну) за панування на планеті;
— програли не більш фізично сильному виду (рукам), а більш розумному виду (мізкам). Саме тому зараз на Землі панує один вид людини — HOMO SAPIENS (людина розумна), а не HOMO MANU HABILIS (умовна «людина вправних рук»).

Відповідно, коли я бачу заклики до «подолання дефіциту робочих рук» через «завезення робочих рук», то розумію, що переді мною — яскравий приклад дефіциту мізків.

Екзистенційний дефіцит.
Дефіцит, що веде до стратегічної поразки.

Якщо пропаганда «дефіциту рук» і далі триватиме та стане державною політикою… то незабаром вимремо, як неандертальці, поступившись більш розумним.

Думайте.
Це важко, але корисно.
Щоправда, не для всіх.

P.S.
З 2020 року середня тривалість життя чоловіків в Україні знизилася з 66,4 року до 57,3 року; середня тривалість життя жінок скоротилася з 76,2 року до 70,9 року.

Юрій Гаврилечко, експерт Інституту «Інтермаріум» з економічних та політичних питань