Червень 2026 року почався з радикального загострення протистояння на трьох фронтах гібридної світової війни. Китай заявив про початок «спеціальної воєнної операції» навколо Тайваню, зважаючи на переговори Філіппін і Японії щодо поділу морського кордону у Східнокитайському морі без участі Пекіна. Сі Цзінпін сприйняв це як загрозу своїм інтересам. Фактично мова йде про китайську репетицію блокади Тайваню, яка настала раніше за чергове переобрання Сі, що має відбутися восени 2027 року. Зважаючи, що острів залежить від морського імпорту нафти, це може створити серйозні загрози стабільності Тайваню. Песимісти вважають, що Китай вирішив скористатись ситуацією, коли США не витягнуть три одночасні регіональні конфлікти: російсько-український, іранський і тайванський.

Тим паче, що на іранському напрямку 7 червня було порушено режим припинення вогню. Іран під приводом відповіді на удари Ізраїлю по штаб-квартирі руху «Хезболла» в Бейруті порушив режим припинення вогню, який формально діяв з 8 квітня 2026 року. Трамп закликав Ізраїль і Іран утриматися від ескалації, яка для нього явно не на часі. Іранські радикали хочуть не допустити до влади поміркованих політиків, які нібито готові до компромісів щодо іранської ядерної програми, розблокування Ормузької протоки та перспектив іранської балістичної ракетної програми. Але спроби компромісу по кожному з цих питань видаються утопією. Якщо Іран контролює ескалацію, Ізраїль втрачає ініціативу ліквідації командування «Корпусу стражів ісламської революції». Тож Китай сподівається, що Трампу, зважаючи на ізраїльсько-іранські проблеми буде не до Тайваню.

На цьому фоні російсько-українська війна для Трампа стала навіть не другорядною проблемою. Він домігся того, що Європейський Союз і Британія повністю взяли на себе фінансування України у війні. Наразі ситуація на російсько-українському фронті зайшла в глухий кут. Жодна з ворогуючих сил не може здобути стратегічну перемогу, внаслідок чого частішими та кривавішими стали удари по тилам. На цьому фоні 7 червня Страмер, Зеленський, Макрон і Мерц висунули Кремлю п’ять вимог, нібито РФ вже капітулювала. Причому апріорі зрозуміло, що РФ не влаштовує припинення вогню по лінії бойового зіткнення, що розглядається як спроба «зупинити наступ». Тим паче, що росіян не влаштовує визнання перспективи України вступити в НАТО, введення міжнародних миротворців на лінію зіткнення, замороження російських активів у Європі до повної компенсації Україні збитків за війну. Ці вимоги не лишили путінському режиму вибору, окрім як повзучої мобілізації, переведення економіки на воєнні рейки, зміцнення союзу з Китаєм та КНДР, гіпотетичної активізації гібридної війни проти країн Балтії. На жаль, наявність балістики залишає варіант посилення російських терористичних атак українських міст з вимогою виведення ЗСУ із Півночі Донецької області й можливо Запоріжжя і Херсону.

Хоча російсько-українська війна з 24 лютого 2022 року вже триває довше за Першу світову, за таких обопільних ультимативних вимог перспектив навіть її замороження немає. Для Трампа ця війна не така важлива як іранська, або тим паче тайванська. Причому відкритим є питання готовності Європи захищати себе і Україну. Таким чином, тактика ескалації заради деескалації виглядає нереалістичною. Навпаки, є всі шанси неконтрольованої ескалації, коли можна буде «не помітити» як логіка війни виводить ворогуючі сторони на необхідність застосування тактичної ядерної зброї з усіма ризиками неконтрольованого переходу у світову ядерну війну.

Андрій Мартинов, експерт Інституту «Інтермаріум» з європейської та світової політики