Публікація на початку лютого 2026 року сумнозвісних файлів Епштейна викликала політичну бурю в Британії. Низка найближчих радників прем’єр-міністра Кіра Стармера пішла у відставку. Зокрема, з подачі свого радника Моргена Максвіні він рекомендував на посаду британського в США Пітера Мендельсона, який фігурує у файлах Епштейна, як і принц Філіп. Король Чарльз ІІІ закликав останнього дати покази.

Здається, що в Лейбористській партії зріє «змова» проти самого прем’єр-міністра. Букмекери роблять ставки, чи втримається Стармер на посаді до травневих виборів місцевих органів влади. Соціологічні опитування свідчать, що перемогу на цих виборах може отримати права «Партія реформ» Найджела Фараджа. Але британська політична система передбачає ініціативу проведення дострокових загальнонаціональних виборів за правлячою партією. Тому, скоріше за все, якщо масштаб скандалу вдасться вгамувати, в гіршому випадку на лейбористів може очікувати зміна лідера і відповідно прем’єр-міністра. Але заради цього лівому і правому крилам партії ще треба досягнути консенсусу щодо можливої компромісної фігури. Не факт, що вона буде оптимальною з точки зору ефективності, але мова зараз не про це, а про збереження влади за лейбористами. Шотландська філія партії вимагає швидкого голосування щодо звільнення Стармера.

Як це завжди в таких випадках буває, внутрішньополітична хаотизація в Британії не на часі. Лондон намагається протидіяти правому популізму Трампа, його тиску на Європу, разом із Парижем очолює «коаліцію рішучих» щодо допомоги Україні. Все це вимагає дієвого уряду, який навпаки левову частку часу вимушений витрачати на гасіння внутрішньополітичної пожежі. Це може означати, що Британія втратить місце за столом переговорів щодо умов припинення російсько-української війни. Взагалі прихід до влади Фараджа вважався донедавна репетицією адміністрації Трампа щодо зміни ліберальних еліт в Європі загалом. Але відтоді Фарадж, будучи такою само імпульсивною особистістю як і Трамп, встиг посваритися з багатьма у Вашингтоні. Актуальні заяви Фараджа часто суперечать його вчорашнім заявам, що добре відомо на прикладі Трампа.

Якщо слідувати британським політичним традиціям, прихід до влади Фараджа не може бути справою найближчого майбутнього. Але, якщо допустити зміну лідера лейбористів, не можна очікувати від гіпотетичного нового прем’єр-міністра дива. Економічні збитки від виходу Британії з Євросоюзу, одним із ініціаторів якого був Фарадж, не покрити швидко. Осінні 2026 року щодо проекту бюджету на 2027 рік можуть стати черговим імпульсом для поглиблення внутрішньополітичної кризи. Як це переважно буває, вона відбувається у найгірші з можливих часів для Британії, Європи і України.

Андрій Мартинов, експерт Інституту «Інтермаріум» з європейської та світової політики