19 квітня 2026 року у Болгарії було встановлено сумний «електоральний рекорд». За п’ять років у країні відбулися восьмі поспіль парламентські вибори. Внутрішньополітична нестабільність обумовлена роздробленістю політичних орієнтирів громадян країни. Країна з 2007 року вже 19 років є членом Євросоюзу, але досі за «меню» проблем нагадує наприклад Сербію, яка стільки ж років веде переговори про вступ в ЄС. Найбільш гострою залишається проблема корупції та олігархічного впливу на політику. Тому чимало болгар критично ставляться до досвіду членства в ЄС та створили прецедент масових протестів проти вступу в Монетарний союз. Вступ вимагав серйозного скорочення соціальних видатків держави, що є дуже непопулярним.

Зрештою, 1 січня 2026 року Болгарія стала 21-м членом Монетарного союзу та запровадила спільну європейську грошову одиницю євро. Це стимулювало інфляцію та невдоволення громадян. Протести тривали з грудня 2025 року і повалили попередню проєвропейську коаліцію партій «Громадяни за європейський розвиток» і «Руху за права і свободу». В новий рік болгари увійшли не тільки з європейською валютою, а й з черговою «позачерговою» виборчою кампанією. Аби очолити лівоцентристську коаліцію 20 січня 2026 року достроково у відставку пішов президент Болгарії Румен Радєв. Виконуючою обов’язки президента стала віце-президент Іліана Йотова, від позиції якої залежить визначення партій, які формуватимуть нову коаліцію.

У розпалі виборчої кампанії 30 березня 2026 р. Київ відвідав «технічний» прем’єр-міністр Болгарії А. Гюров. Обговорювались питання безпеки в чорноморському регіоні та розвиток енергетики. Україна критично залежить від постачання з Болгарії артилерійських снарядів «радянських» калібрів. Згаданий візит проросійська опозиція використала для чергової критики підтримки України.

Результат дострокових виборів знову зафіксував розпорошення парламентських політичних сил. Жодна партія очікувано не здобувала конституційної більшості, як це недавно сталося в Угорщині. Перемогла коаліція «Прогресивна Болгарія» колишнього президента Р. Радєва, якій не вистачає депутатських мандатів, аби сформувати уряд.

Попри звинувачення в корупції до парламенту увійшли «Громадяни за європейський розвиток Болгарії» (ГЕРБ) та партія турецької етнічної меншини «Рух за права і свободи». Обидві ці партії ідеологічно не готові створювати коаліцію з Радєвим. Колишній президент намагатиметься створити коаліцію з відверто проросійською партією «Відродження» К. Костадінова та «Болгарською соціалістичною партією». Отже, існує велика ймовірність створення в Софії проросійської коаліції.

Це може бути великою неприємністю для Євросоюзу. Адже величезна кількість оборонних проєктів Євросоюзу зав’язана на болгарській військово-промисловий комплекс. Внутрішньополітична нестабільність у Болгарії дуже неприємна для ЄС, адже Болгарія є форпостом Євросоюзу на Балканах та Причорномор’ї, а проросійська орієнтація Софії може негативно позначитись на стратегії Євросоюзу. Водночас, навіть якщо Радєв створив омріяну для нього коаліцію, вона навряд чи буде стабільною та не матиме ресурсів для вирішення застарілих соціально-економічних проблем Болгарії. Тому замкнене коло дострокових і позачергових виборів може піти на «чергове коло», якщо не цього року, то наступного.

Андрій Мартинов, експерт Інституту «Інтермаріум» з європейської та світової політики