Початок жовтня 2025 року підтвердив діагноз кризи традиційної двопартійної політичної системи Британії. Після другої світової війни лейбористи і консерватори ділили між собою владу за результатами виборів.

Тепер рейтинги правлячих лейбористів і консерваторів помітно поступаються правим популістам Найджела Фараджа, який очолює «Британську партію реформ». Звичайно, можна стверджувати, що за політичною традицією правляча партія в межах п’ятирічного періоду перебування при владі визначає дату виборів. Поки що навряд чи варто розраховувати на дострокові парламентські вибори. Але тенденція є помітною.

На з’їзді Лейбористської партії прем‘єр-міністр Кір Стармер був підданий жорсткій критиці. Ліве крило партії набирає популярності, що свідчить про поляризацію політичної системи. Поки що Стармер наголошує на важливості дотримання правоцентристського політичного курсу. За лейбористами свій з’їзд провела Консервативна партія. Її вже майже рік очолює жінка нігерійського походження Кемі Баденок. Здається, торі дотримались максимуму політичної коректності, адже вперше в історії партію очолила жінка не білого походження. Однак консерватори не відчули зміни політичного порядку денного. Масштабні марші ультраправих засвідчили незадоволення білих британців міграційною політикою, яку останні тридцять років проводили як лейбористи, так і консерватори. Власне Кемі Баденок за цих обставин є символом такої політики. Тому не дивно, що консерватори стикаються з відтоком виборців.

Ще більшим подразником для зростаючої кількості виборців, які обираються ультраправий порядок денний, є лейбористська партія. Вона теж втрачає симпатії свого електорального ядра найманих працівників. Відкритим залишається питання, чи готові лейбористи і консерватори змінити свій внутрішньопартійний порядок денний та адаптувати його до загальнонаціонального порядку денного. Принаймні осінні 2025 року з’їзди обох колись провідних партій Британії засвідчили інерційність практичної політики як лейбористів, так і консерваторів. Вони не готові до зміни свого курсу.

Якщо ця тенденція не зміниться, вірогідно в 2026 році внутрішньополітичні зміни в Британії будуть більш радикальними, ніж того хочуть центристи.

Андрій Мартинов, експерт Інституту «Інтермаріум»