У 21 столітті європейська інтеграція перетворилася на арену геополітичної конкуренції, де домінування Франції та Німеччини в ЄС визначає напрямок політики — від енергетичної безпеки до розширення. Франко-німецький «тандем», започаткований Єлисейським договором 1963 року, став двигуном об'єднання, забезпечуючи економічне зростання та політичну стабільність. Однак його фокус на західноєвропейських інтересах часто ігнорує східний фланг, де країни Центральної та Східної Європи стикаються з викликами безпеки, енергетичної залежності та економічного відставання. Сьогодні, на тлі російського повномасштабного вторгнення в Україну (2022), глобальних тарифних війн, ініційованих Дональдом Трампом (2025), та кризи довіри до ЄС, виникає альтернатива: економічний тандем Україна-Польща. Цей дует, спираючись на історичні зв'язки, географічну близькість та сучасні виклики, може стати новим центром сили в Європі, балансуючи франко-німецьке домінування та посилюючи роль Центральної та Східної Європи в ЄС.

Історичний розвиток українсько-польського партнерства в 21 столітті

Початок 2000-х: від конфронтації до стратегічного діалогу

На початку 21 століття українсько-польські відносини були обтяжені історичними травмами — Волинською трагедією (1943), депортаціями та взаємними претензіями щодо минулого (зараз ці теми знову починають актуалізуватися на рівні міждержавних відносин і варто скористатися досвідом протидії деструктивним моментам, які були напрацьовані ще за часів 2000-2005 рр). Проте політичні зміни запустили трансформацію. Помаранчева революція в Україні (2004) і вступ Польщі до ЄС (1 травня 2004) стали поворотними пунктами цього процесу. У 2005 році польський міністр закордонних справ Адам Ротфельд заявив: «Польща в усьому сприятиме інтеграції України до ЄС». Того ж року підписано угоду про наукову співпрацю між НАН України та Польською академією наук, а 2009 — угоду про лібералізацію візового режиму з ЄС, що полегшило міграцію.

Товарообіг між країнами зріс з $1,5 млрд у 2000 до $3 млрд у 2008. Польща стала адвокатом України в ЄС, лобіюючи отримання нами статусу країни з ринковою економікою та вступ до СОТ. Інвестиції Польщі в Україну досягли $500 млн у 2005–2008, фокусуючись на агробізнесі та ІТ. Криза 2008 року сповільнила динаміку розвитку, але попередні політичні реформи в Польщі і Україні створили основу для довгострокового партнерства.

2010-ті роки: криза, безпека та економічне відродження

2010-ті стали періодом випробувань і зміцнення. АТО/ООС на Донбасі і російська анексія Криму радикально посилили безпекову співпрацю. Договірно-правова база між Україною та Республікою Польща налічує більше 150 чинних міжнародних договірно-правових документів. Важливою складовою українсько-польської договірно-правової бази є двосторонні домовленості між суб’єктами адміністративно-територіального устрою України та Республіки Польща, яких загалом налічується понад 500.

Міждержавний товарообіг зріс з $3 млрд у 2008 до $7 млрд у 2019 році. Польща стала головним інвестором в Україну у 2010–2020, інвестуючи в ІТ, енергетику та агробізнес. У 2018 році було відкрито газовий інтерконнектор (газопровід) «Польща–Україна» (початкова потужність 2 млрд м³/рік), що зменшило залежність від РФ на 10%.

2020-ті роки: війна, синергія та геополітичний прорив

У 2020 році Польща ініціювала проект «Лублінський трикутник» (Польща, Литва, Україна) для підтримки євроінтеграції України та протидії російській агресії. Люблінський трикутник (далі – ЛТ) покликаний сприяти інтеграції України в Європейський Союз і НАТО та координації спільної протидії російській агресії в Україні. Литва та Польща як держави, що входять до ЛТ, висловлюють свою підтримку відновленню територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаних кордонів і закликають до припинення російської агресії. При цьому Люблінський трикутник просуває надання Україні статусу партнера з розширеними можливостями НАТО та Плану дій щодо членства в НАТО.

Повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022 року радикально трансформувало партнерство. Польща стала головним логістичним хабом для допомоги Україні. Торгівля зросла до $10 млрд у 2023, попри тимчасову блокаду зерна польськими фермерами. У 2022 році Україна стала асоційованим партнером Ініціативи трьох морів (3SI), ініційованої в 2016 для інфраструктури та енергетики.

У 2024–2025 роках синергія досягла піку:

• Спільні проекти в енергетиці: розширення газопроводу до 5 млрд м³/рік (у 2024) і будівництво LNG-терміналу в Гданську для України (потужність 6 млрд м³);
• Оборонно-промисловий комплекс: спільне виробництво дронів і боєприпасів;
• ІТ-сектор: польські інвестиції в українські старт-апи $500 млн у 2024;
• Товарообіг досяг майже $12 млрд у 2024, з польським експортом в Україну $7 млрд і українським до Польщі у $5 млрд.

Формування нового центру сили: економічне підгрунтя

Франко-німецький дует домінує в ЄС з 1963 року (після підписання «Єлісейського договору») Франція забезпечує 14% експорту ЄС, Німеччина – 20%. Торгівля між ними – близько $200 млрд у 2024, зростання ВВП – 1,5–2%. Їхній вплив проявляється в політиці, економіці  та безпеці.

Щодо тандему Україна-Польща, тут ситуація тут наступна: Польща – 6-та економіка ЄС ($800 млрд ВВП у 2025, прогноз Світового Банку), Україна – 59-та Світу ($160-180 млрд, попри війну). Взаємний товарообіг – $12 млрд (2024), зростання ВВП 3–5%.

Сприятлива політична ситуація поки що проект Тримор’я  балансує франко-німецький дует, фокусуючись на східному фланзі: інфраструктура ($140 млрд інвестицій до 2030), енергетика (LNG-термінали), логістика (Via Carpatia), що надає як Україні так і Польщі можливості для політичних маневрів та економічного розвитку, використовуючи внутрішньо європейські протирічча.

Спільні проекти в межах ініціативи Тримор’я можуть додати 2–3% ВВП для обох країн до 2030. Енергетика: газопровід Польща–Україна (5 млрд м³ у 2024, планується подальше збільшення потужності до 8 млрд м³  на рік з боку Польщі в Україну та до 7 млрд м³ на рік з України в Польщу. ) і LNG-термінал у Свіноуйсьці (8,3 млрд м³, розширення до 12 млрд, 2026) зменшать залежність від РФ на 40%.

Окрім того варто звернути увагу на розвиток наступних галузей:

• Оборонно-промисловий комплекс: спільне виробництво 155-мм снарядів і дронів. ІТ: польсько-український хаб у Львові (100 стартапів, $300 млн інвестицій, 2025).
• Агробізнес: Україна – 10% світового експорту зерна, Польща – логістичний хаб. Спільні елеватори та переробка можуть додати $5 млрд експорту до 2030.
• Логістика: Via Carpatia (шосе Балтика–Чорне море, $10 млрд, завершення у 2030 р) скоротить транспортні витрати на 20%

Політико-безпековий проект

«Лублінський трикутник» (2020) і «Східний щит» (2024) зможуть поступово сформувати певну альтернативу франко-німецькому дуету. Польща донедавна лобіювала вступ України до ЄС, пропонуючи «Варшавський договір» – аналог «Єлісейського договору» між ФРН та Францією 1963 року. Це балансує домінування Берліна–Парижа, посилюючи Вишеградську четвірку, країни Балтії та Румунію. Тримор’я ж може стати платформою для більш щільної східноєвропейської інтеграції.

Прогноз 2025–2030

(завершення активної фази російсько-української війн є передумовою обох перших сценаріїв)

Оптимістичний сценарій: Вступ України до ЄС (в період 2028–2030 рр), тандем з ВВП $1,8 трлн (Польща $1,5 трлн, Україна $300 млрд). Взаємний товарообіг – $30 млрд, інвестиції $15 млрд.

Базовий сценарій: Зростання товарообігу до $20 млрд, інвестиції в Україну до $10 млрд. Балансування франко-німецького впливу в енергетиці та безпеці, але без повноцінного вступу України до ЄС.

Песимістичний сценарій: Війна триває, товарообіг в межах $10 млрд, інвестиції менше $5 млрд. Франко-німецький дует зберігає домінування. «Люблинський трикутник» на ресурсному самозабезпеченні. Тримор’я «на паузі».

Ключові фактори успіху для оптимістичного та базового сцеріїв: 

1. Відновлення України.
2. Реформи в Україні (парламентська, адміністративна, судова, фіскальна, регуляторна, тощо).
3. Тарифні війни Трампа як шанс для локальних ринків.

Висновок

Україна-Польща – тандем, що еволюціонував від діалогу 2000-х до стратегічного альянсу 2020-х, має потенціал стати новим центром сили в ЄС. Тримор’я, «Лублінський трикутник» і спільні проекти в енергетиці, обороні (долучення України до «Східного щиту») та ІТ балансують франко-німецьке домінування. Перспективи формування нового центру сили потребують значних інвестицій, реформ і політичної волі, оскільки це не лише економічний, а й геополітичний проект, що перерозподілить вплив у Європі на користь її Сходу.

Юрій Гаврилечко, експерт Інституту «Інтермаріум»