20-23 жовтня 2025 року у Пекіні відбувся пленум Центрального комітету Компартії Китаю. Цей політично-плановий захід відбувається між з’їздами партії та покликаний звіріти стратегію розвитку країни та за потреби виправити її. Напередодні скликання пленуму пресою гуляли чутки щодо важкого стану здоров’я генсека Сі Цзіньпіна та ледь не внутрішньопартійного перевороту. За підсумками цього форуму ці прогнози твердження виявились не більше як інформаційною спецоперацією. Чи не єдиною сенсацію пленуму стала радикальна чистка генералітету «Народно-визвольної армії Китаю».

Сі Цзіньпін залишив за собою усі три головні посади Піднебесної: генерального секретаря, голови Китайської Народної Республіки, голови Військової ради. Причому у Військовій раді Сі зміцнив свої позиції, посиливши їх генералами, які відзначились у антикорупційній чистці армії.

Цілком очікувано пленум підтвердив стратегічні орієнтири, які полягають у перетворенні китайського суспільства на «суспільство соціалістичного добробуту» до 2035 року та зайняття Китаєм позиції гегемона в глобальній спільноті стабільного розвитку до століття проголошення КНР у 2049 році. Приблизно цей час відведений на мирне повернення до КНР Тайваню. Утім, заключний документ пленуму попередив Тайвань від офіційного проголошення незалежності. Інтригою пленуму залишилась зовнішньоекономічна стратегія Китаю. Пекін готовий на паритетних началах торгувати зі США. Але Піднебесна відкидає ультимативні митні умови від Трампа.

Тим паче, що Китай має потужний асиметричний важіль впливу на США. Мова йде про торгівлі рідкоземельними метами, адже зважаючи на екологічні проблеми з їхнім видобутком, КНР стала фактичним монополістом на цьому ринку. Тож пленум закликав до компромісів зі США. Але для Трампа компроміс може означати збереження профіциту на китайську користь у загальному балансі американсько-китайської торгівлі, що може бути неприйнятним для США. Нагадаємо, що у вересні 2025 року, зважаючи на російсько-білоруські військові навчання, Польща перекрила кордон з Білорусією, який був важливою артерію транзиту китайських товарів у Європу. Хоча кордон вже давно відкритий, але Китай не відновим попередні обсяги транзиту. Тим самим Пекін демонструє свою стратегію диференціації торговельних шляхів, активізувавши, зокрема, «Північний морський шлях», хоча останній поки що залишається експериментальним маршрутом для китайської торгівлі з Європою. Пекін також не готовий до виконання вимоги США щодо відмови від купівлі російської нафти, хоча це може стати черговим конфліктним моментом у відносинах Пекіна і Вашингтону, зважаючи на запровадження з 21 листопада санкцій проти «Лукойла» і «Роснафти».

Китай поки що не зацікавлений у припиненні підтримки РФ. Адже війна РФ проти України продовжує тримати ресурси ЄС і США далеко від конфронтації з Китаєм. Чи не єдине, що може змусити Китай переглянути цю позицію, це жорстка митна війна зі США. Але збитки від такої війни, зважаючи на великі обсягти двосторонньої торгівлі, зазнають як Пекін, так і Вашингтон. Тому цілком вірогідним результатом особистих переговорів Сі Цзіньпіна і Трампа може бути продовження «митного перемир’я». У стратегічному сенсі США готуються до транзиту на свою територію більшої частини тайванського виробництва точної електроніки та різноманітних чипів. Відкритим тільки є питання, чи готові США прийняти стратегію Сі, спрямовану на мирне возз’єднання КНР з Тайванем на засадах «одна держава, дві суспільно-політичні системи». Адже дві наддержави вже запекло конкурують між собою не тільки на українському напрямку, а й Африці та Латинській Америці. Зокрема, Сі стримує амбіції Трампа щодо заміни режиму венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро.

Китай не хоче зазнати другої поспіль поразки у Латинській Америці після того, як прийшлось продати порти у Панамському каналі. Тож пленум ЦК КПК частково розкрив карти, якими грає у глобальний покер зі США. Але ми поки що є свідками тільки дебютної фази цієї гри.

Андрій Мартинов, експерт Інституту «Інтермаріум»