Дострокові вибори німецького бундестагу 23 лютого 2025 року стали знаковими для німецької політичної історії. Громадяни ФРН старші за 18 років обрали новий склад бундестагу 21-го скликання. Обрали вже не 733, а 630 депутатів: 299 були обрані за мажоритарними виборчими округами, решта за партійними списками з прохідними 5% голосів. На 630 місць в бундестазі претендували 4 тисячі 506 кандидатів від 29 партій.
Головним переможцем став партійних союз Християнських демократів і Християнсько-соціального союзу на чолі з Фрідріхом Мерцем. Друге місце зайняла право-популістька партія «Альтернатива для Німеччини», яка фактично перемогла в східнонімецьких федеральних землях. Соціал-демократи і зелені конкурували між собою за право стати молодшим партнером по коаліції з ХДС-ХСС. Найбільшою несподіванкою став успіх партії «Ліві», яку у січні 2024 року розколола Сара Вагенкнехт. «Ліві» впевнено подолали 5% електоральний бар’єр. Головною інтригою виборів було те, чи подолають «Вільна демократична партія» і «Союз Сари Вагенкнехт» цей 5% бар’єр. Окремі депутати цих партій мали нагоду опинитись у бундестазі за рахунок перемоги в мажоритарних округах.
За результатом виборів зрозуміло, що «нові» старі парламентські партії зберігають вірність «Brandmauer», тобто небажанню залучати «Альтернативу для Німеччини» до коаліції. За тиждень до виборів віце-президент США Дж. Венс пропонував переглянути це правило, але навряд чи це можливо за нинішніх німецьких обставин.
Тепер ініціатива за президентом Ф.-В. Штайнмайєром, який має доручити Ф. Мерцу формувати нову коаліцію. Християнсько-соціальний союз категорично проти коаліції із зеленими. Соціал-демократам доведеться замінити Шольца на колишнього міністра оборони Б. Пісторіуса, аби створити «велику коаліцію». Відкритим є питання, чи стануть результати виборів кінцем політичної кар’єри Сари Вагенкнехт і лідера лібералів Крістіана Лінднера. Новий склад бундестагу збереться не пізніше як за місяць після виборів. Після цього партійні експерти напишуть коаліційну угоду. Результати виборів засвідчують, що вперше з 1990 року Німеччина настільки політично розколота. Це ускладнює внутрішню політику будь-якого формату коаліції на чолі з Ф. Мерцем. Останній сподівався переглянути міграційну політику, відмовитись від надмірних соціальних виплат, переорієнтувати фінансові кошти на оборону. Передчуття цього вивело на рекордні показники акції військового концерну «Рейнметал». Відкритим для нової коаліції угоди буде питання відновлення загального військового обов’язку. Новий уряд навряд чи швидко і радикально перегляне питання постачання ракет «Таурус» Україні та можливого введення контингенту бундесверу разом з англійцями і французами в гіпотетичній миротворчій місії в Україні. Чітко зрозуміло, що до Пасхи 20 квітня за оптимістичного сценарію може бути створено новий уряд і Німеччина повернеться до більш активної зовнішньої політики. Якщо буде створено «велику коаліцію», Борис Пісторіус може бути міністром закордонних справ. Але поки що це тільки припущення. Новий уряд отримає потужну право-популістську опозицію з боку «Альтернативи для Німеччини». Це обіцяє непрості стосунки ФРН зі США. Трамп вимагає збільшення військових видатків до 5% валового внутрішнього продукту. Шольц декларував готовність підняти ці видатки до 2%, а Мерц готовий розглядати план 3% ВВП на військові потреби. Отже, міграційне питання, перегляд оборонних пріоритетів, стимулювання німецької економіки будуть визначальними для роботи нової німецької урядової коаліції.