На фоні загострення військово-політичної ситуації на Балтійському морі, проявом чого зокрема стали вересневі проникнення «невідомих» безпілотників у повітряний простір країн-членів НАТО і Європейського Союзу, 2 жовтня 2025 року у Копенгагені на саміті Європейської політичної спільноти за участі генсека НАТО М. Рютте обговорювали питання європейської безпеки та допомоги Україні.

Європейський Союз стикнувся з декількома стратегічними викликами. По-перше, наявною є тенденція дистанціювання адміністрації Д. Трампа від гарантій саме європейської безпеки. Тим паче, що вже «традиційно» за адміністрації Трампа у новий фінансовий рік США вступають без державного бюджету. 1 жовтня 2025 року внаслідок відсутності двопартійного компромісу щодо бюджету США на 2026 рік стався шатдаун, тобто припинено фінансування урядових видатків Сполучених Штатів. Символічно, що на 2026 рік США анонсували скорочення фінансування своєї військової присутності в Європі. Тож внесок США у європейську безпеку у кращому разі обмежуватиметься можливістю європейців купувати зброю американського виробництва, зокрема, для України.

По-друге, Євросоюз обговорював питання розподілу кредитів, виділених на відновлення військового потенціалу європейських держав НАТО. Досі це питання лишається подразником для громадської думки в більшості країн ЄС, хіба що за винятком скандинавських держав. Бундестаг обговорює бюджет на 2026 рік, що іманентно створює ризики розпаду правлячої коаліції. Франція залишається у гострій внутрішньополітичній кризі, адже призначенець президента Е. Макрона на посаду прем’єр-міністра С. Лекорню не має парламентської підтримки. У Британії стрімко падає рейтинг лейбористського уряду К. Стармера, що ставить під сумнів також легітимність збільшення британських військових витрат. Якщо мати розвинену фантазію, можна допустити, що Трамп і Путін «єдині» щодо мрії заміни ліберальних європейських урядів на правих популістів. Аби запобігти цьому Євросоюзу треба вирішувати проблему збереження соціальних гарантій за умов зростання інвестицій у оборону. Тільки це може пом’якшити гостроту внутрішньополітичної кризи.

По-третє, важливою темою копенгагенського саміту стало питання використання заморожених російських активів для фінансування війни в Україні. Пропонується не конфіскувати російські гроші, а використати ці кошти як кредит від заставу майбутніх російських репарацій. Проти такого «репараційного кредиту» виступила Бельгія, яка є місцем перебування більшої частини з майже 130 мільярдів доларів «заморожених» російських грошей. Тобто умовні репарації пропонується використати на війну, а не на гіпотетичну реконструкцію української економіки після війни. Ставки є високими. Європейський Союз ризикує втратити репутацію надійної фінансової гавані для капіталів з країн Глобального Півдня. Коментуючи це, бельгійський прем’єр-міністр Барт де Вевер висловив сумніви щодо правової чистоти запропонованого рішення щодо «репараційного кредиту», без чого нічим буде фінансувати Україну заради продовження війни. Чи буде російська армія ще 2026 рік наступати на Донбасі? Або Кремль спробує інтенсифікувати «гібридну війну» проти Європи, аби залякати європейських бюргерів близькістю реальної війни та зсередини підірвати внутрішньополітичну стабільності у країнах Європейського Союзу. Незрозумілими є перспективи зміни позиції Китаю щодо продовження підтримки російської військової машини. Відкритим є питання, чи готовий Китай підтримати припинення вогню на російсько-українському фронті. Відповідь на це питання теоретично можемо отримати наприкінці жовтня, коли Трамп і Сі Цзінпін мають зустрітись на саміті «Азійсько-Тихоокеанської економічної спільноти». Доти стане зрозуміло, чи знайшли Німеччина і Франція аргументи для Бельгії, Словаччини, Угорщини щодо вирішення питання фінансування України в 2026 році.

Андрій Мартинов, експерт Інституту «Інтермаріум»