1) Є два найбільш потужних фактори, які можуть зробити реальністю імпічмент президента Трампа: ізраїльсько-іранський фактор та антитрампівський заколот серед республіканців. Другий фактор є більш вагомим, і може стати головним каталізатором, який перетворить зростаюче невдоволення політикою Д.Трампа на «фантастичний вибух» для його персональної політичної кар’єри.

2) На початку другого президентства Трампа вже були підстави для прогнозування, що через якийсь час в Республіканській партії може виникнути жорстка опозиція до політики чинного керівника США. Однак, зараз цей прогнозний сценарій може стати реальністю, якщо І.Маск вкладе в нього фінансові та інформаційні ресурси. Також він вже взяв виступив у ролі ідеолога, організатора-координатора партії «Америка», яка буде в опозиції до двох системних партій США – Демократичної і Республіканської. 
Як зрозуміло зі слів Маска, він очікує на участь у ній саме частини республіканців, невдоволених Трампом.
Сам мільярдер має можливість бути неформальним лідером і «прапором» цього анти системного проекту. 

3) Зараз немає ознак того, що погрози Д.Трампа можуть змусити Маска відмовитися від його опозиційних заяв і намірів. 
Обидва є так званими «несистемними» політиками, які не дотримуються норм і правил, які не мають страху перед владою. Більше того, Маск не має взагалі жодної поваги до владних інституцій США. До речі, у цьому його звинуватив вже сам Трамп. Для Маска влада США виглядає як чергова бізнесова компанія, і у нього відповідне ставлення до держави та трампових погроз.
Ніхто не може порушити конституцію США: заборонити Маску створити партію, забезпечити її фінансуванням та медійними ресурсами. Ніхто не зможе здійснити знищення того бізнесу за те, що той фінансує опозиційних політиків. Отже, спроба вчиняти подібні дії проти Маска працюватиме проти самого Трампа. 

4) Персонально Маск і Трамп у своїй боротьбі перебувають у ситуації взаємного політичного знищення. 
Трамп взяв гроші у Маска, призначив Маска для аудиту діяльності органів державної влади, і за підсумками суттєво зросло невдоволення щодо діяльності самого президента.  Трамп, який хвалив Маска, тепер виглядає непослідовним, погрожуючи тому і критикуючи того. 
Маск показав себе як настільки «несистемний» діяч, що виглядає як кричущо ненадійний, не командний гравець, тобто – зрадник. 
Обидва політики ігнорують компетентність у питаннях державного управління. Саме тому багато в чому їхня діяльність під час виконання владних повноважень була і залишається некомпетентним свавіллям. Зараз Трамп і Маск критикують один одного за некомпетентне свавілля і непослідовність.  

5) Зростає занепокоєння серед республіканців щодо можливості великого реваншу Демократичної партії на часткових виборах до конгресу, які відбудуться у листопаді 2026 року. Негативне ставлення до Республіканської партії зростає внаслідок діяльності президента Трампа та його команди. Доки Д.Трамп перебуває на посаді, він робитиме те, що йому особисто здається правильним, не дослухатиметься до компетентних порад, будь-якої критики. В його уявленні всі люди у владі існують виключно для того, щоб реалізовувати його бачення і задуми. 
Отже, впертий, некомпетентний, свавільний, «глухий» до інших Д.Трамп поступово і безповоротно перетворюється на загрозу політичному майбутньому Республіканської партії. 

Завдяки цьому може виникнути ситуація, коли для порятунку рейтингів партії частина республіканців зіграє в гру Маска щодо оголошення імпічменту Д.Трампу. У такому випадку Республіканська партія збереже контроль над посадою президента: автоматично ним стане Венс, який виглядає як «політичний флюгер», і тому може бути зговірливим і контрольованим. За таких обставин буде скориговано політику американської влади перед виборами, а увесь негатив можна буде спробувати скинути на Трампа та Маска.

І, ймовірно, що тоді у республіканців вже не буде потреби у послугах мільярдера І.Маска. не виключено, що він буде позбавлений контрактів, бюджетної підтримки, можливості політичної участі. І ідея Маска про партію «Америка» більше не існуватиме у форматі загрози для позицій Республіканської партії.

Володимир Воля, координатор зі стратегічних досліджень Інституту «Інтермаріум»