1) Зазичай, Всесвітній економічний форум у Давосі збирає представників держав, бізнесу для обговорення питань економічного та соціального розвитку, клімату, а суто політичні питання для нього не є пріоритетними. Натомість, безпекова конференція у Мюнхені – це про проблеми геополітики,  міжнародних відносин, міжнародної безпеки, про військові сферу тощо. 

У 2026 році на форумі у Давосі єдиної центральною темою став виступ президента США Д.Трампа про його бачення міжнародних відносин, безпеки, претензії на геополітичне домінування. 

2) Оскільки 20 січня – річниця другої інавгурації Трампа на посаду президента, він вирішив використати форум у Давосі як майданчик для свого «тріумфу»: щоб показати американським виборцям та комусь у світі, якої небаченої «величі» досягли США за рік. 

Погрожуючи, висуваючи претензії та вимоги до інших держав у Давосі, Трамп намагався показати своїм виборцям, як він одноосібно та жорстко впливає на десятки держав і на увесь світ. Економічний форум він використав для демонстрації політичної сили Америки.  

3) Промова Д.Трампа у Давосі 2026 року по своєму ревізіоністському та реваншистському духу перегукується з Мюнхенською промовою В. Путіна у 2007 року. 

Тоді ображений кремлівський очільник висловив невдоволення «несправедливим» ставленням до Росії, яку ігнорують, в якої відбирають сфери впливу, не визнають її великою і поводяться з нею не належним чином. Путін заявив про претензії та намір РФ відновити свій вплив у протистоянні із Заходом.  

    
Увесь переший рік свого другого президенства Трамп говорив про несправедливого ставлення до Америки з боку усіх держав світу та робив те, що за його розумінням, усі ці несправедливості виправляє і повертає «велич» його державі. Виступ у Давосі став підсумком річної глибокої ревізії зовнішньої політки США та реваншу. 

На відміну від ображеного Путіна з ураженим достоїнством, яким від був під час виступу у 2007 році у Мюнхені, Д.Трамп у Давосі виступив у ролі того, хто намагається диктувати світу свої вимоги і свій порядок. 

4) Мюнхенська промова Трампа у Давосі завершила для Європи епоху Євроатлантичної солідарності та надійного безпекового союзництва із США. Ймовірно, що це вже безповоротно. Тому що реакція американського політичного класу на Трампові посягання на Гренландію, особливо – реакція республіканців, виявилася дуже слабкою. Стала очевидною проблема лідерства в Республіканській партії, відсутність політиків, здатних бути лідерами опозиції. Натомість, зазіхання на Гренландію та виступ Трампа у Давосі остаточно підтвердили висновок, щодо  непереборних політичної імпотенції та пристосуванства майже в усієї Республіканської партії.     

5) Д.Трамп і В.Путін стали по факту партнерами у боротьбі проти Європи.   

6) Перед Європою та Україною постали спільні виклики щодо реалізації нових форматів забезпечення власної безпеки та усунення блокуючого впливу на ухвалення рішень з боку, який реалізується В.Орбаном та іншими агентами впливу Росії. 

Потреба реального оборонного альянсу України та Європи стає дуже виразною. Для цього потрібні нові реформи в Україні, а також кардинальна реформа системи ухвалення рішення в Євросоюзі, перегляд умов для членства, а також реформа оборонного сектору.

Володимир Воля, координатор зі стратегічних досліджень Інституту «Інтермаріум»