1) Це зовсім не пов’язано з переговорами США з Китаєм. Переговори з Путіним ніяк не можуть допомогти Вашингтону у переговорах з Пекіном щодо торговельних та інших питань. Немає у Москви нічого такого, що б вона могла застосувати для впиливу на китайське керівництво. Тобто, московські переговори Віткоффа (чи будь-кого іншого) жодним чином не можуть бути допоміжними для переговорів США з КНР (хіба що в якійсь іншій фантастичній реальності). А от Китай має купу важелів впливу на Росію. І саме домовленості з Пекіном могли б допомогти Трампу завдати болісного впливу кремлівському режиму. 

2) Віткофф летить до Москви, бо його туди відправляє Трамп. Якби Росія злякалася трампових погроз і вирішила піти на якісь компроміси щодо завершення російсько-української війни, то Москва запросила б можливість зустрічі у якійсь тертій країні або ж можливість прийняти її переговірника високого рівня у Вашингтоні. 

3) Віткофф у Москві говоритиме про питання Близького Сходу (особливо, Палестини), Ірану. Головний смисл його візиту визначається датою: останні дні терміну дії трампівського ультиматуму, висунутому Кремлю. Російська верхівка не продемонструвала жодних ознак зупинити війну. 

Отже, Трамп відправляє Віткоффа до Москви, щоб «красиво» оформити завершення переходу від стратегії миротворця (відсутність критики щодо керівництва РФ, зупинка допомоги Україні) до стратегії жорсткого тиску на путінський режим (войовнича риторика щодо Росії та її торговельних партнерів, відновлення допомоги Україні, запровадження санкцій і тарифів, заяви з приводу ядерної зброї тощо). Президенту США це потрібно з точки зору міжнародного контексту, але найбільше – з розрахунку на внутрішньополітичний контекст. 

Смисл теперішнього перехідного етапу влучно позначив один з американських посадовців: президент Трамп жорстко тисне на Росію, щоб змусили її припинити війну і почати переговори.

Візит Віткоффа підкреслює, що чинний президент США дуже довго і терпляче докладав зусиль на завершення війни дипломатичним шляхом, робив це до самого останнього моменту.

Однозначно, що після 8 серпня Трамп скаже, що старався, як міг, але Путін не захотів миру, і відтепер Росія – ворог. 
Таким чином, повертається природний «стан речей» у міжнародних відносинах: США докладають жорстких зусиль для стримування Росії, тому що Путін на території України веде війну про США і Заходу загалом. Я вже неодноразово згадував, що повномасштабній війні проти України Путін у грудні 2021 року вручив ультиматум Сполученим Штатам. Байден відкинув ультиматум, і Путін вирішив взяти силою те, що він хотів отримати «дипломатичним шляхом». 

Трамп до цього часу жив у своїй реальності, де цього контексту немає. Зараз справжня реальність з оцим контекстом повертає американського президента до себе. Звісно, що  найбільший внесок в це зробили Путін та його оточення.

Володимир Воля, координатор зі стратегічних досліджень Інституту «Інтермаріум»