- Публікації
- Перегляди: 444
Демонстрація ним «сили» на Алясці може бути блефом.
1) Нова військово-політична реальність почала демонструвати ознаки, що після літа у Росії кризові процеси, які були запущені війною, почнуть складатися у загрозливий для путінського режиму формат.
Вже у грудні 2024 року з’явилися вагомі обставини для наступного прогнозу: критичне погіршення економічних показників внаслідок війни і санкцій, критичний стан бюджетів, відсутність помітних просувань на фронтах після 3,5 років війни (станом на середину осені 2025 року) будуть виглядати як очевидні ознаки поразки путінської стратегії. І це може створити передумови для усунення Путіна від влади, починаючи з грудня 2025 року чи у першого кварталу 2026 року.
Зараз ми маємо ознаки такої нової реальності. У тому числі, Росія поки що не змогла досягти значних просувань на фронтах. Крім того, теперішня реальність стала для Росії більш загрозливою через можливість нових санкцій від США. Так, у липні навіть Трампові погрози санкціями фактично почали приводити до скорочення експорту російської нафти.
2) Тиск нової реальності змусив Путіна маневрувати за допомогою переговорів. Тобто, він усвідомив, що критичний для нього характер розвитку ситуації може стати загрозливим.
Його особиста зустріч з Трампом – це застосування найбільш потужного дипломатичного інструменту у ситуації, коли загрози для Росії збільшилися настільки, що потрібно вживати надзвичайних заходів.
Висока «ціна питання» спонукала Путіна навіть погодитися летіти на зустріч із Трампом на Алясці – майже на іншій бік планети. Також важливо, що переговори запросила саме Москва. Раніше були сумніви в цьому, бо на переговори до Москви полетів Віткофф, а не росіяни у США чи якусь третю країну. Однак, факт зустрічі Путіна з Трампом на території США та кремлівська пропозиція щодо можливого компромісу з низки питань вказують, що переговори запросила саме Москва.
3) Кремль веде переговори з позиції сильного, тим самим намагається подавати світу та росіянам себе сильним і здатним вести успішно війну ще довгий час.
По-перше, висуває вимоги, щоб Україна віддала без бою значну частину територій (капітулювала).
По-друге, розганяє в інформаційному полі світу інтерпретації, що візит Путіна до США, переговори з Трампом, трампова відмова від запровадження санкцій, путінсько-трампівські вимоги до України – це перемога Росії. Пропаганда намагається показати, що завершення війни і зупинка кризових явищ в російській економіці стануться до кінця 2025 року.
Але схоже, що стратегія переговорів з позиції сильного, пропаганда перемоги – це ширма, щоб приховати початок нової критичної (кризової) реальності для Росії.
4) Путіну потрібні території Донецької і Луганської області повністю, щоб перемир’я виглядало перемогою, а не перемир’ям, яке укладене через слабкість чи через те, що війна та економіка зайшли у глухий кут.
5) Якщо Україна та Європа відкинуть наполягання Трампа прийняти умови Путіна, то… Президент США може відмовитися від запровадження санкцій. Ситуація для РФ не погіршиться, але і не будуть зупинені кризові економічні та бюджетні процеси.
Путін не тримає того, чого вимагає через Трампа, і його завоювання у 2025 році, схоже, вже не будуть більшими, аніж у 2024 році.
До 4-ї річниці війни домінуватиме деморалізуюче усвідомлення, що війна зжерла величезну купу ресурсів Росії, а перемога – не можлива хоч без допомоги Трампа, хоч із трамповою допомогою.
Процес повинен дозріти!
Володимир Воля, координатор зі стратегічних досліджень Інституту «Інтермаріум»