У 1979 році президент Єгипту Садат відвідав Ізраїль. Тодішній оглядач американської телекомпанії «Сі-Ен-Ен» Уолтер Кронкайт це прокоментував так: «Людина висадилась на Луні, а Садат ступив на землю Ізраїлю». Візит прем’єр-міністра Вірменії Ніколи Пашиняна можна за аналогією порівняти з таким «неможливим можливим».

У вірменській внутрішній політиці Пашинян веде важку боротьба за визнання наслідків програної війни за Карабах. Заради підписання мирного договору з Азербайджаном треба внести зміни до вірменської конституції. Не лише викреслити тези про Карабах як частину Вірменії, а й змінити семіотику, зокрема, відмовитись від зображення гори Арарат на національній символіці. Ці теми дуже болючі для вірменської ментальності. Але Пашинян не боїться складності. За тиждень до турецького візиту прем’єр-міністр Вірменії звільнив керівника спецслужб, розкритикував патріарха вірменської церкви за засудження арешту головного вірменсько-російського олігарха Сержа Карапетяна, якого мають намір тримати під попереднім слідством до вересня. Це при тому, що іншого колишнього вірменсько-російського олігарха Рубена Варданяна, якому не пощастило бути прем’єр-міністром Карабаху в 2022 році, судять у Баку.

Як бачимо, Пашинян позбувається політичного впливу вірменсько-російських олігархів, аби підписати мирний договір із Азербайджаном. Візит Пашиняна в Туреччину це ще один символ того, що важка історична спадщина вірменсько-османських відносин не заважає прагматизму взаємодії. Але не все так просто. Відкритим є питання, як на такі кроки відреагує вірменська діаспора «далекого зарубіжжя». Вірмени мають багату історію силового покарання тих, кого визнають винними у національних невдачах. Наприклад, організатор геноциду вірмен 1915 року Талаат-паша був вбитий. Крім прагматизму, Пашиняну не можна відмовити у сміливості та реальній готовності змінити зовнішньополітичний вектор Вірменії принаймні на багатополярний.

Андрій Мартинов, експерт Інституту «Інтермаріум»