Більше тижня триває актуальний етап ізраїльсько-іранської війни. Сторони обмінюються ракетними ударами. «Туман війни» поки що приховує важливі фактори, які впливають на перебіг бойових дій.

По-перше, ми не можемо оперувати перевіреними даними щодо ступеня руйнування іранської військової інфраструктури. Відкритим є питання кількості зброї, яка залишається у руках іранського режиму. Це ж стосується здатності Ізраїлю «безкінечно» вести одночасно війну проти «Хамас» у секторі Газа і проти Ірану.

По-друге, попри те, що США надають Ізраїлю розвідувальну, логістичну, військово-технічну підтримку, президент Д. Трамп вкотре дав собі «два тижні» на прийняття рішення щодо прямої участі у бомбуванні Ірану.

По-третє, очікувана гостра реакція ісламського світу себе де-факто не виявила. Пакистан формально натякнув, що своєю ядерною зброєю готовий захищати Іран, але це навряд чи, адже Тегеран та Ісламабад розділяє фактор прикордонного для двох держав Белуджистану. Крім того, сунітська більшість Пакистану традиційно вороже ставиться до «своїх» шиїтів.

По-четверте, президент Франції Е. Макрон підтримав право Ізраїлю на самооборону, канцлер Ф. Мерц був ще відвертішим, заявивши, що Ізраїль «за нас робить брудну роботу». Але крім ізраїльсько-іранської війни, залишається фактор війни в секторі Газа, який розколює Євросоюз щодо «права війни і мирних жителів».

По-п’яте, ізраїльсько-іранська війна поки що не стала «проксі-війною» Китаю і США. Але такий потенціал наявний, якщо Китай потерпатиме від зростання ціни на нафту.

По-шосте, ворогуючі сторони поки що утримуються від екстремальних атак: Іран на ізраїльський ядерний центр Дімона та від блокади Ормузької протоки із Перської затоки в Індійський океан та Баб-ель-Мандебської протоки із Індійського океану в Червоне море та Суецький канал (силами хуситів). Ізраїль уникає фізичної ліквідації аятоли Хомейні.

По-сьоме, неможливо об’єктивно встановити морально-політичних стан іранського та ізраїльського суспільств під впливом війни. Іранська пропаганда вважає, що Ізраїль під тиском руйнувань і жертв швидше капітулює. Ізраїльська пропаганда переоцінює ступень морально-політичного розпаду іранського суспільства та роль іранської опозиції, яка глибокого розколота з принципових питань.

Кожен із цих факторів є динамічним і може непередбачено змінюватись. Основними виглядають наступні сценарії розвитку подій.

Сценарій 1. Ізраїль негласно ставить мету радикальної зміни режиму та розгрому Ірану. Контрсценарій Ірану передбачає розгром Ізраїлю. У обох випадках це виглядає поки що фантастично.

Сценарій 2. Зміна режиму в Ірані. Це виглядає більше реалістично. «Корпус вартових ісламської революції» де-факто слабший за іранську регулярну армію. Можливий варіант посилення під тиском іранської армії президента Пезешкіяна та відхід з політичної арени аятоли зі збереженням більш поміркованого ісламського режиму. В такому випадку відкривається можливість для компромісної угоди щодо ядерної програми Ірану. Цей сценарій поки що видається прийнятним для Трампа, який вимушений враховувати розкол серед своїх прихильників щодо питання прямої участі США у війні.

Сценарій 3. У випадку затягування війни більше як на місяць зростає ймовірність радикалізації військових дій та подальшого розвитку подій за найгіршими варіантами, що може зробити перший сценарій більш реалістичним як для Ізраїлю, так і Ірану.

Андрій Мартинов, експерт Інституту «Інтермаріум»