20 травня 2026 року у Пекіні відбулися переговори китайського генсека Сі Цзінпіна і Путіна. Напередодні цього візиту РФ і Білорусь заявили про навчання щодо застосування ядерної зброї. Вважається, що Китай категорично проти самих загроз застосування російської ядерної зброї, що у найгіршому випадку загрожує голодом Китаю і дестабілізацією комуністичного режиму. Так само наївними були сподівання на те, що Сі мотивуватиме путінський режим закінчити війну проти України.

Показово, що Трамп спростував інформацію «інсайдерської» статті «Financial Times», нібито Сі йому казав, що «Путін пожаліє про початок війни з Україною». Насправді Сі і Трамп не встигли обговорити проблематику російсько-української війни, яка явно не була навіть у першій десятці їхнього порядку денного переговорів.

Так само інформаційні війни розгортаються навколо оцінок путінського візиту в Пекін. Це вже його 25-й візит, присвячений 25-річчю договору про стратегічне партнерство між РФ і КНР. За підсумками переговорів підписано чотири десятки спільних угод і загальну декларацію стратегічного партнерства. Що стоїть за цими красивими словами? Насамперед Китай продовжує торгуватися щодо ціни на російський газ і нафту.

Пекін наполягає, аби «Газпром» фінансував побудову газопроводу «Північний потік-2». Китай намагається шукати альтернативні енергетичні джерела. Об’єктивно для РФ і Китаю двосторонні відносини мають різну цінність. Без прямої допомоги Китаю путінський режим вже не міг би вести війну проти України. Але для Китаю його обсяги торгівлі з РФ менші не лише за китайсько-американську, китайсько-європейську і навіть китайсько-індійську торгівлю. Китай допомагає РФ обходити санкції, але робить все, аби самому не наразитись на західні санкції. Банальним є твердження, що Китай отримує прибутки від продажу деталей безпілотників Україні і РФ та профіту від купівлі за демпінговими цінами сировини у цих країнах. Китай влаштовує ситуація, коли руки Європи зайняті Росією, а руки Трампа задіяні в Ірані. Китай має диференційовані джерела постачання нафти і газу і не залежить від монополії жодного постачальника.

Звичайно, Путін розраховував на підтримку Китаю в процесі фінансування та військово-технічного забезпечення великої мобілізації в РФ. Зрозуміло, що це обговорювалось за зачиненими дверима і лише з часом ми дізнаємось, чи погодився на це Китай. Були сподівання, що Трамп переконає Китай дистанціюватися від російсько-української війни. Але на ділі Китай за це нічого вагомого не отримав. Китайці роблять лише те, від чого отримують прибуток. Китай влаштовує відносна слабкість внаслідок тривалої війни на виснаження путінського режиму, але його абсолютно не влаштовує поразка росіян у війні проти України. Адже зараз Китай отримує все необхідне без ризиків утримання власних окупаційних військ на російській території. Китай вміє перемагати без прямого застосування військової сили, як мистецтві війни вчив Сунь Цзи. Це, звичайно, не стратегія, але така ситуація влаштовує Сі, який в 2027 році скоріше за все буде обраний на черговий п’ятирічний термін перебування при владі. Тоді можна буде вносити корективи у цю тактику.

Андрій Мартинов, експерт Інституту «Інтермаріум» з європейської та світової політики