19 жовтня 2024 р. у Стамбулі відбулися переговори турецького президента Реджепа Ердогана і німецького канцлера Олафа Шольца. На порядку денному були головним чином розбіжності сторін у оцінці актуальних міжнародних проблем.
Найгучніше таке протиріччя стосується ставлення до дій Ізраїлю проти «Хамас» і «Хезболли». Німеччина повністю дипломатично підтримує Ізраїль, хоча партнер соціал-демократів по правлячій коаліції партія зелених частково блокує постачання зброї Нетаньяху. Натомість Туреччина гучно засуджує Ізраїль, але це не заважає Ердогану отримувати прибутки від тісних економічних зв’язків з єврейською державою. Напружені ізраїльсько-іранські відносини з очікуваннями чергового обміну ракетними ударами залишають вільними руки Ердогану, який «тихо» вирішує проблеми безпеки в Курдистані та Сирії. Шольц, очікуючи найгіршого, потоку біженців із Лівану готовий домовлятись із Ердоганом щодо розміщення цих біженців на території Туреччини за аналогією угоди 2015 року щодо сирійських біженців. Зрозуміло, що Ердоган готовий отримати прибутки і з цього. Він також вичікує, коли «дозріє» Вірменія, аби підписати вигідний Азербайджану і Туреччині мирний договір. Тим паче, що Ірану, зважаючи на балансування на межі війни з Ізраїлем, зараз не до Кавказу.
Також переговори у Стамбулі відбулися на фоні підготовки візиту Ердогана в Казань 22-24 жовтня 2024 року на саміт БРІКС. Турецька преса багато пише, що БРІКС має замінити для Туреччини Євросоюз. Однак Туреччина пропонує свої транзитні послуги Європейському Союзу на новому «шовковому шляху». Можливо, в Казані Туреччина отримає статус партнера БРІКС, оскільки Бразилія, Китай, Південно-Африканська Республіка не готові до швидкого і масштабного розширення цього форуму. Водночас БРІКС, навіть зважаючи на його специфіку (недостатню інституційну єдність, право вето кожної держави учасниці на неприйнятні для неї рішення, розбіжності щодо стратегічної мети функціонування БРІКС – зона вільної торгівлі, перехід на «власну валюту» у торгівлі між країнами-членами, створення власної системи міждержавних розрахунків, тощо), є антитезою Великому Міжмор’ю. Тому Туреччина, тримаючи в свідомості проект «Великого Турану», зацікавлена у своїй безпосередній присутності в усіх «альтернативних проектах».
Нарешті найбільш важлива для України тема стамбульських переговорів це ставлення Німеччини і Туреччини до оголошеного плану перемоги України над РФ. Шольц відвідав Ердогана відразу після берлінських консультацій із президентом США Дж. Байденом, президентом Франції Е. Макроном і британським прем’єр-міністром К. Стармером. Франція, на відміну від Німеччини, відкрито підтримала український план перемоги. Натомість Туреччина ближче до китайсько-бразильського плану миру. Путін також його «приймає» та закликає Україну повернутись до переговорів на «стамбульських умовах» березня 2022 року. Останнім часом Об’єднані Арабські Емірати та Катар перебрали в Туреччини посередницькі функції щодо Києвом і Москвою. Туреччина, так само як Угорщина і Словаччина, не готова розглядати в практичній площині питання запрошення України до НАТО. Тож загалом Шольц і Ердоган «домовились не домовлятись». Тим паче, що всі чекають на доленосні президентські вибори 5 листопада 2024 року у США, результат яких змусить вносити корективи у будь-які зовнішньополітичні стратегії.
Андрій Мартинов – експерт Інституту «Інтермаріум»