Після того як вплив Сполучених Штатів став глобальним, з’явилася гумористична ідея, що президента США мають обирати всім світом. Гумор віддзеркалює життя, але найчастіше буває далеким від реальності. Однак у внутрішньополітичному дискурсі багатьох країн світу сформувалися симпатії та антипатії до двох вже фактично відомих кандидатів на виборах 5 листопада 2024 року.
Країни Скандинавії досить рівновіддалені від обох кандидатів. Швеція і Фінляндія швидко стали членами НАТО завдяки політиці Дж. Байдена, який активно відреагував на російську агресію проти України. Водночас країни Балтії насторожено ставляться до заяв Д. Трампа щодо неготовності захищати естонську Нарву або Сувалкінський коридор від потенційної путінської агресії. Ісландія і Данія пам’ятають про «бізнесову» пропозицію Трампа купити Гренландію, аби зміцнити позиції США в Арктиці.
Більш гострими є протиріччя щодо симпатій до Байдена або Трампа у країнах Вишеградської четвірки. У Польщі конкуренція між наразі правлячою «Громадянською платформою» Д. Туска та партією «Право і справедливість» Я. Качинського є опосередкованим віддзеркаленням гострих дискусій під час президентської виборчої кампанії в США. У Чехії також спостерігаємо гостре внутрішньополітичне протистояння між лібералами і правими консерваторами у контексті симпатій або антипатій до Байдена чи Трампа. У Словаччині правляча коаліція Р. Фіцо набагато ближча до Трампа, аніж до Байдена. Натомість угорський прем’єр-міністр В. Орбан відкрито симпатизує Трампу та робить все можливе, аби він переміг.
У країнах Західних Балкан спостерігаємо різні уявлення про бажаного переможця президентських виборів у США. Словенія ближча до ліберальної позиції американських демократів, натомість Хорватія внутрішньополітично розколота за критерієм симпатій до Байдена і Трампа за маркером належності до лібералів або національних консерваторів. Сербія на Балканах є прапороносцем антиамериканських настроїв. Тому ставлення до Байдена і Трампа для Белграду характеризується анекдотом про Сталіна, який на питання, хто гірше лівий уклон, або правий, нібито відповів обидва гірші. Вучич має приклад політики Трампа на Балканах в 2017-2020 роках, коли США домагалися визнання Белградом Косово. Віддзеркаленням позиції Сербії є позиція боснійських сербів, які готові насторожено ставитись до обох кандидатів на президентських виборах у США.
Болгарія і Румунія за президентства Трампа отримали преференції від членства в НАТО. США в Констанці почали будувати базу НАТО. Болгарія і Греція були вимушені під тиском Трампа погодитись на зміну назви Республіка Північна Македонія, аби ця балканська країна вступила в НАТО.
Натомість Греція має непростий досвід взаємодії як з адміністрацією Трампа (2017-2020), так і адміністрацією Байдена (2021-2024), коли США були зацікавлені в утриманні Туреччини від прямого збройного конфлікту з Грецією та відкрили широкі можливості для середземноморської та близькосхідної політики президента Р. Ердогана.
Нова Східна Європа (Білорусь, Молдова, Україна) має свій досвід взаємодії з обома американськими адміністраціями. Адміністрація Трампа була промоутером санкцій проти О. Лукашенко за придушення у серпні 2020 р. народних протестів проти фальсифікації президентських виборів. Також Трамп радикально переглянув політику Обами щодо невтручання в російську гібридну війну проти України. Саме адміністрація Трампа почала постачання зброї Україні, звичайно пізно і не в тому обсязі, який був потрібен, але самий факт беззаперечний. До вирішення проблеми Придністров’я руки у адміністрації Трампа так і не дійшли. Але він не погодився на ціну Путіна за визнання виняткової російської сфери впливу в Східній Європі. Власне таку саму позицію зайняла в 2020-2024 рр. адміністрація Дж. Байдена.
Це стосується також Кавказу. На президентство Трампа припадає перемога Азербайджану (листопад 2020 р.) над Вірменією та звільнення Карабаху. Але Трамп змирився з російським впливом у Грузії через політичні структури олігарха Б. Іванішвілі. Адміністрація Байдена так і не змогла схилити Азербайджан і Вірменію до демаркації кордону та вирішення долі Зангезурського коридору від Нахічевані до Каспію. Обидві адміністрації Трампа і Байдена підтримали проект Балтійсько-Чорноморської вісі. З точки зору балансування впливу Росії та Ірану обидві вашингтонські адміністрації впливали на зміцнення американських позицій у Центральній Азії та на Каспії.
Після масштабування російської агресії проти України після 24 лютого 2022 р. адміністрація Байдена домоглася реалізації ідеї Трампа щодо збільшення видатків країн-членів НАТО на оборони не менше двох відсотків валового внутрішнього продукту. Водночас існують об’єктивні параметри відносин Європейського Союзу і США. Вони потерпають від дешевих китайських товарів, повільно відновлюють оборонну промисловість перед викликом російської агресії проти України. Але від гіпотетичної нової адміністрації Д. Трампа можна очікувати нових торговельних війн між ЄС і США. Помітний вплив на перебіг виборчої кампанії в США може мати результат виборів до Європейського парламенту. Трамп має підстави сподіватися на посилення позицій у новому складі Європейського парламенту європейських скептиків та ультраправих.