24 липня 2025 року відбувся 25-й саміт Європейського Союзу і Китаю. Символічною доброю волею сторін стало скасування заборон на відвідання Брюсселя і Пекіна знакових політиків один одного.

Це не дивно, адже за час, який минув від попереднього саміту президент США Дональд Трамп встиг поховати принципи вільної торгівлі, повернувши наприкінці першої чверті ХХІ століття митну і тарифну політику ХІХ століття. Внаслідок цього, як не парадоксально, Китай перетворився на союзника ЄС в питанні збереження залишків ліберальних торговельних режимів. Також символічно, що саміт відбувався на фоні важких переговорів відповідно ЄС зі США і Китаю зі США щодо митної політики. Євросоюз шукає можливості мінімізувати руйнівний ефект політики Трампа, який поховав ідею створення Трансатлантичної зони вільної торгівлі.

Попри це, де-факто Китай не може стати надійним союзником ЄС. Пекін продовжує сепарувати європейський Спільний ринок, виокремивши країни Центральної Європи, які китайці намагаються перетворити на свого троянського коня в Євросоюзі. Стратегічними союзниками Китаю у цьому сенсі є члени ЄС Угорщина і Греція, а також Сербія. У цьому сенсі китайська політика схожа з трампістською, адже обидві «наддержави» намагаються вести справи з кожною країною ЄС окремо, і «не помічати» Євросоюз як суб’єкта світової політики.

Однак Китай не проти використати європейський фактор проти США. Відчуваючи такі ризики, Трамп не виключив проведення до 80-річчя закінчення другої світової війни (за історичною правдою це 2 вересня, але Москва і Пекін святкують це 3 вересня, демонструючи, що минуле теж у їхніх руках) зустрічі з Сі Цзінпіном і Путіним. Звичайно, до тих пір, ще багато часу, за який ситуація може змінитись багато разів, причому не прогнозовано. Але сам факт регулярного діалогу Євросоюзу і Китаю є позитивним чинником у сучасній хаотичній міжнародній ситуації.

Андрій Мартинов, експерт Інституту «Інтермаріум»