Очікувано на «виборах президента Росії» переміг В. Путін. Він набрав близько 88% голосів виборців. Проте, безумовно, є всі підстави вважати ці вибори фарсом та знущанням над демократією. Але окрім цього, є важливий момент легітимності цих виборів, адже відбулись вони на тимчасово окупованих територіях України. Звісно, це вже не перші вибори в РФ, в яких беруть участь виборці з окупованих Українських території – Крим та Севастополь. Але до цього часу Захід визнавав в цілому підсумки як президентських, так і парламентських виборів в Росії, за винятком, звісно, Криму та Севастополя. Тобто, не заважаючи на вибори у захоплених Росією ще 2014 року українських регіонах, а також на території Молдови (Придністров’я) та Грузії (Абхазія та Південна Осетія), Путін та склад Держдуми РФ для країн Заходу були легітимними.

Зараз ситуація кардинально змінилась. Одразу ж після закінчення голосування, ряд західних країн оприлюднили офіційні заяви не лише щодо порушень на «волевиявленні» в РФ та недопустимості проведення їх на окупованих територіях України, а й щодо невизнання Путіна президентом Росії. Фактично, це дуже нагадує ситуацію з президентськими виборами в Білорусі 2020 року.

Прикметно, що одними з перших заявили про невизнання виборів у Франції та Німеччині, які зазвичай були більш стриманими в подібних заявах. Так, заступниця речника кабміну Німеччини Крістіане Гоффман зазначила, що Німеччина не вважатиме президентські вибори в Росії легітимними та не вітатиме Путіна з перемогою. На запитання, як називатиме влада Німеччини російського президента, інший представник МЗС Німеччини Себастьян Фішер відповів, що останнім часом відомство використовує одне лише прізвище Путін, без будь-якого офіційного титулу.

У французькому МЗС наголосили, що «виборчий процес у Росії проходив на тлі посилення тиску на громадянське суспільство та будь-які форми опозиції режиму, дедалі більшого обмеження свободи слова та заборони діяльності незалежних ЗМІ». Окрім того, офіційний Париж зазначив, що Росія не допустила на вибори незалежних спостерігачів від ОБСЄ. Кричущим порушенням міжнародного права також стало проведення російських виборів на окупованих територіях України, Грузії та Молдови.

Звісно ж, схожу позицію висловили офіційні представники країн Балтії та Польщі, які завжди відзначались більш жорсткою позицією стосовно Росії. Таким чином, можна констатувати, що Європа не визнає не тільки вибори на окупованих українських територіях, а й Путіна легітимним лідером Росії. Хоча також слід зауважити, що конкретно в заявах офіційних речників ЄС поки чітко не йшлося про невизнання саме легітимності Путіна, а лише про невизнання виборів на тимчасово окупованих територіях України.

Так само розкритикували недемократичність виборів та їх невизнання на окупованих українських територіях у Великій Британії та США. Щодо невизнання Путіна президентом РФ в заявах зовнішньополітичних відомств цих країн поки не йшлося.

Очевидно, ми почуємо більш розлогі коментарі та заяви від європейських та американських можновладців, але вже зараз можна зробити висновок, що Захід вручив Путіну своєрідну «чорну мітку». Озвучені заяви – і зараз і впродовж останнього часу, свідчать про рішучість Заходу поставити крапку на Путіні, як на легітимному лідері Росії. Захід дає зрозуміти – допоки при Владі Путін – Росія перебуватиме в ізоляції, а реального діалогу з нею жодна з цивілізованих країн проводити не буде. Фактично це можна вважати вироком нинішній Росії: щоб повернутися до повноцінного та всебічного діалогу з Заходом – політичного, суспільного, торгівельного, щоб вийти з ізоляції, Росії доведеться змінити імперсько-реваншистську політику Путіна та його оточення, а це означатиме, по суті, крах Росії в її нинішньому вигляді.

Прикметно, що «вибори президента Росії» практично співпали з минулорічним рішенням Міжнародного суду ООН в Гаазі на видачу ордеру на арешт Путіна. Вже тоді можна було констатувати, що весь цивілізований світ відправив господаря Кремля на смітник історії, а нинішня реакція Заходу на «вибори президента Росії» – остаточне цьому підтвердження.

Валентин Гайдай – директор Інституту «Інтермаріум»