Рік тому у листопаді 2024 року внаслідок бюджетних протиріч розпалася попередня правляча «світлофорна коаліція». Здається, маємо «політичне Дежавю». Листопад 2025 року став часом складних випробувань для нинішньої правлячої коаліції. Підготовка бюджету на 2026 рік актуалізувала міжпартійну дискусію щодо соціальних пріоритетів. Відразу проявили себе протиріччя між соціал-демократами і християнськими демократами з приводу алгоритму неминучої пенсійної реформи. Есдеки вимагають збереження та захисту соціальних гарантій. З ними солідаризувались молоді християнські демократи, які наголошують на важливості солідарності поколінь як символу стабільності німецької соціальної держави.

Канцлер Фрідріх Мерц бере до уваги тему макроекономічної політики, яка вимагає пошуку балансу між соціальними зобов’язаннями та німецькими борговими зобов’язаннями. Якщо слідувати логічним причинно-наслідковим зв’язкам, доведеться враховувати виклики обмеження соціальних видатків.

Поки що правлячу федеральну коаліцію цементує обопільне небажання позачергових виборів та допуску до федеральної влади партії «Альтернатива для Німеччини». Тим паче, що зазначена партія демонструє готовність боляче бити по нервовим вузлам правлячої коаліції.

По-перше, прокуратура Потсдаму (столиці Бранденбургу, де «альтернатива» має вплив на земельному рівні) видала ордери на арешт підозрюваних у підриві 24 вересня 2022 року газопроводу «Північний потік», який на той момент був федеральною власністю. Якщо справу будуть вести за алгоритмом правової держави, це загрожує допитами не лише представникам колишньої «світлофорної коаліції», включно з Олафом Шольцем і Анною-Леною Бербок, а й нинішньої правлячої коаліції.

По-друге, «Альтернатива для Німеччини» критикує федеральний уряд за безумовну підтримку України за рахунок німецьких платників податків. Ця позиція федерального уряду опинилась під вогнем критики німецьких військових експертів. Один із них Юліан Репке із «Bild» (цей таблоїд має чималу щоденну читацьку аудиторію) закликає до зміни європейської стратегії щодо України, яка у разі продовження нинішніх тенденцій може зазнати стратегічної поразки.

В свою чергу «Альтернатива для Німеччини» позиціонує себе як «ексклюзивного переговорника» з РФ. 16 листопада делегація партії відвідала Сочі, де взяла участь у роботі парламентського форуму «БРІКС - Європа». Причому керівництво «Альтернативи для Німеччини» як по нотам розіграло інформаційний супровід цього візиту. «Трампістка» Аліса Вайдель розкритикувала саму ідею візиту. Вайдель позиціонує себе як представниця інтелектуального крила партії. Вона працювала в Китаї та знає китайську мову, тому розглядає РФ як китайського васала, з яким не варто окремо вести мову. Співголова партії виходець із східнонімецьких земель «колишній пролетарій» Тіно Хрупалла має імідж представника «ресентименту НДР». Він в одному із ток-шоу заявив, що «путін особисто йому нічого поганого не зробив». А зростання цін на електроенергію, що робить дорожчим німецькі експортні товари, він напряму пов’язав із санкціями проти російських нафти і газу.

До 13 грудня федеральний уряд має дати відповідь, що робити із німецькими активами «Lukoil Deutschland» після запровадження санкцій від Трампа. Фактично «Альтернатива для Німеччини» намагається монополізувати вплив на опозиційні настрої в східнонімецьких землях, аби зробити неактуальним бойкот ідеї створення з ними коаліції християнськими демократами. Тим паче, що соціологічні опитування свідчать, що в самій християнській демократичній партії вже «неоднозначне» ставлення до бойкоту «Альтернативи для Німеччини».

Зазначена партія розраховує прийти в правлячу коаліцію ще до кінця президентського терміну Трампа, тобто до 2028 року. Це можливо шляхом переформатування правлячої коаліції у випадку поглиблення протиріч між соціал-демократами та християнськими демократами.

Якщо цей сценарій реалізується, може радикально змінитися розстановка сил між правими популістами та центристами не тільки в Німеччині, а й в Європі загалом. Це може стати справжнім викликом для Європейського Союзу.

Андрій Мартинов, експерт Інституту «Інтермаріум» з європейської та світової політики