Image
UA EN

Друга іранська війна. Або, що відбувається на Близькому Сході

28 лютого 2026 р. Ізраїль і США розпочали масовану військову операцію проти Ірану. Нагадаємо, що в червні 2025 р. була 12-денна війна, яка призупинила іранську ядерну програму. Але об’єктивні оцінки її стану неможливі. Іран створює враження, що відновив ракетний потенціал і готовий до продовження протистояння.

Вороги режиму аятол переконують, що у іранській владі нібито відбувся розкол і варто підштовхнути Іран і режим впаде. Напередодні ударів нібито «прогресом» завершились переговори в Женеві щодо іранської ядерної програми.

Але насправді Іран не погодився вивезти до США вже збагачений уран та припинити свою ракетну програму. Так само напередодні ударів ми були свідками розколу серед союзників США. Ізраїль, звичайно, був за удари, але Туреччина, Саудівська Аравія, емірати Перської затоки, де розташовані американській військові бази, були проти нової війни.

Однак Трамп, який виступаючи з послання до конгресу 24 лютого запевнив, що «американці втомились перемагати, але нові перемоги неминучі», потребує «маленької переможної війни», аби консолідувати американців навколо себе. Зважаючи на відсутність прориву із завершення російсько-української війни, йому потрібен «історичний успіх» зі зміною режиму аятол, який є ворогом США з 1979 року.

Однак наразі неможливо об’єктивно оцінити співвідношення сил. США зібрали на Близькому Сходу потужне ударне угруповання. Теоретично, якщо вони місяць безперервно хвилями атакуватимуть Іран, режим можна поставити на коліна.

Але чи правильно оцінили військову потугу режиму? Чи не готові аятоли, якщо відчують, що їх загнали у глухий кут, використати, наприклад, «брудну атомну бомбу» проти Ізраїлю? Яку кількість загиблих американських військових на базах у Перській Затоці готова прийняти американська громадська думка? Трамп як азартний гравець все поставив на карту, але ризик не перемогти 50:50%. Чітко зараз зрозуміло одне. Ціни на нафту стрімко зростатимуть, тобто РФ отримає додаткові кошти на фінансування війни проти України.

 

Андрій Мартинов, експерт Інституту «Інтермаріум» з європейської та світової політики